Уреаплазми – примітивні бактерії, споріднені з мікоплазмами, які оселяються усередині клітин організму-хазяїна, у тому числі і людини. Серед уреаплазм є види, здатні викликати захворювання сечостатевої системи у людини – уреаплазмози.
Уреаплазмози, разом з хламідіозом, гонореєю і трихомонозом, є однією з найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Серед дорослих, які провадять активне статеве життя, уреаплазма передається статевим шляхом. Діти заражаються від інфікованої матері під час пологів, в процесі руху по пологових шляхах. Серед дітей біля 5% інфіковані уреаплазмою. Джерелом інфекції є людина, хвора на уреаплазмоз, або здоровий носій уреаплазми.
Уреаплазми можуть роками жити в організмі, не викликаючи жодних симптомів. Серед сексуально активних жінок і чоловіків безсимптомне носійство уреаплазми спостерігають в 70% випадків. В принципі, уреаплазма входить до числа мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору піхви. Захворювання починається у разі підвищення її кількості більше за певний рівень. Уреаплазмоз пов'язують із низкою захворювань, в першу чергу це безпліддя, як наслідок запальних процесів в малому тазі і сечостатевій системі. Крім того, за різними відомостями уреаплазмоз викликає важкі ушкодження плоду, аж до народження мертвої дитини, передчасні пологи, хоріоамніоніт (запалення оболонок плоду і зараження інфекцією навколоплідних вод). У новонароджених, заражених уреаплазмою може розвиватися пневмонія і менінгіт.
При виявленні уреаплазми плазматичні клітини крові синтезують особливий клас білків, які називаються антитілами або імуноглобулінами. Ці білки нейтралізують токсичні речовини, які продукують уреаплазма і уповільнюють її розмноження. Крім того, імуноглобуліни сигналізують усій імунній системі про вторгнення хвороботворного мікроорганізму. Антитіла класу IgA визначаються вже через 10-14 днів після початку гострої інфекції. Цей клас антитіл відповідає за місцевий імунітет – вони зв'язуються з поверхнею збудників інфекції і не дають їм приєднуватися до клітин організму. Упродовж подальших 2-4 місяців їх вміст поступово зменшується. Поява антитіл класу IgA до уреаплазми вказує на розвиток гострої інфекції.
Слід зазначити, що при уреаплазмозі діагностичне значення виявлення антитіл незначне. Найбільшого поширення визначення антитіл IgG і IgA отримало при діагностуванні хронічних форм захворювання і при поширенні інфекції на увесь організм (генералізована форма). При цьому аналіз повторюють кілька разів з проміжком в часі 2-3 тижні, а висновки про захворювання роблять лише при збільшенні кількості антитіл не менше, чим в 4 рази.