УКР РУС

Антитіла IgG до мікоплазми Mycoplasma hominis

В нормі показник аналізу дорівнює нулю
Антитіла IgG до мікоплазми Mycoplasma hominis

Мікоплазми – примітивні бактерії, які оселяються усередині клітин організму-хазяїна, у тому числі і людини. Існує багато груп мікоплазм, частина з яких можуть викликати захворювання сечостатевої системи у людини – мікоплазмози.

Мікоплазмози, разом з хламідіозом, гонореєю і трихомонозом, є однією з найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Джерелом інфекції є людина, хвора на мікоплазмоз, або здоровий носій мікоплазми. При цьому зазначені інфекції, що передаються статевим шляхом, часто поєднуються, ускладнюючи лікування і діагностику захворювання. Зрештою, життєдіяльність мікоплазм в клітинах людини може привести до запальних захворювань малого тазу та сечостатевої системи (уретрит, простатит і вагініт) і стати причиною розвитку безпліддя як у жінок, так і у чоловіків. Крім того, серед наслідків мікоплазмозу звертають увагу на патології вагітності і порушення розвитку плоду, спонтанні аборти і передчасні пологи.

Серед роду мікоплазм відмічають Mycoplasma hominis. Цей мікроорганізм виявляють як у дорослих, так й у дітей. Серед дорослих, які провадять активне статеве життя, мікоплазма Mycoplasma hominis передається статевим шляхом. Діти заражаються від інфікованої матері під час пологів, в процесі руху по пологових шляхах. Відмічають також і побутовий шлях передачі інфекції, який відбувається через предмети особистої гігієни (нижня білизна, купальники, рушники, постільна білизна). Мікоплазма Mycoplasma hominis відноситься до умовно-патогенних мікроорганізмів. Її визначення в уретрі при уретриті вважається надійним показником захворювання тільки за умови високої концентрації антитіл або генетичної інформації (ДНК) мікоплазми.

При виявленні мікоплазми плазматичні клітини крові синтезують особливий клас білків, які називаються антитілами або імуноглобулінами. Ці білки нейтралізують токсичні речовини, які продукують мікоплазми та уповільнюють їхнє розмноження. Крім того, імуноглобуліни сигналізують усій імунній системі про вторгнення хвороботворного мікроорганізму. Антитіла класу IgG з'являються останніми серед всіх імуноглобулінів – через 15-20 днів після початку захворювання. На відміну від імуноглобулінів IgM і IgA, антитіла IgG зберігаються в крові упродовж тривалого періоду часу, іноді – усе життя. Вони відповідають за довготривалий імунітет, і найбільш активні у вторинній імунній відповіді, проявляючи антитоксичні властивості. Крім того, вони єдині серед антитіл проникають через плаценту і захищають плід. Таким чином їхнє виявлення може свідчити про раніше перенесену інфекцію.

Слід зазначити, що при мікоплазмозі діагностичне значення виявлення антитіл незначне. Найбільшого поширення визначення антитіл IgG і IgA отримало при діагностуванні хронічних форм захворювання (у жінок – інфекція із залученням до запального процесу матки, труб, яєчників) і при поширенні мікоплазмозу на увесь організм (генералізована форма). При цьому аналіз повторюють кілька разів з проміжком в часі 2-3 тижні, а висновок про захворювання роблять лише при збільшенні вмісту антитіл не менше, чим в 4 рази. Діагностична чутливість імуноглобулінів до мікоплазми невелика і складає 62-75%.