Хламідії – внутрішньоклітинні паразити, за своєю будовою схожі на примітивні бактерії, які втратили частину своїх біологічних систем. Серед декількох відомих видів хламідій, небезпечною для людини є Chlamydia trachomatis (хламідія трахоматіс). Вона дістала свою назву від захворювання ока "трахома", яке вражає рогівку, аж до повної сліпоти.
Хламідії викликають хламідіоз – найбільш поширене захворювання з групи інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Не менше, як 10% молодих сексуально активних людей уражені хламідійною інфекцією. Значна кількість інфікованих пов'язана з тим, що ймовірність заразиться при статевому контакті становить приблизно 75%. Діти заражаються від інфікованої матері, при проходженні по пологових шляхах у момент народження.
Хламідіоз проявляється різноманітними ураженнями організму. У жінок, в першу чергу, це запальні захворювання органів малого тазу. Найбільша небезпека полягає в тому, що 90% випадків хламідіозу протікають без яких або симптомів. В результаті діяльності хламідій розвиваються ускладнення, які призводять до безпліддя, викиднів, позаматкових вагітностей і так далі. У чоловіків хламідії вражають органи сечостатевої системи, викликаючи уретрит, проктит, які також можуть бути причиною безпліддя. Таким чином, аналіз на наявність хламідій обов'язковий при усіх випадках безпліддя. Крім того, хламідії викликають захворювання очей – трахому і кон'юнктивіт. Інші хвороби, пов'язані з хламідійною інфекцією зустрічаються нечасто.
При виявленні хламідій плазматичні клітини крові синтезують особливий клас білків, які називаються антитілами або імуноглобулінами. Ці білки нейтралізують токсичні речовини, які виробляють хламідії і уповільнюють їх розмноження. Крім того, імуноглобуліни сигналізують усій імунній системі про вторгнення хвороботворного мікроорганізму. При зараженні хламідіями, в першу чергу з'являються антитіла IgM і IgA. Їх присутність свідчить про гостру стадію хламідіозу – або при первинному зараженні людини, яка раніше не хворіла, або при активізації хронічної форми хламідіозу.
Антитіла класу IgA визначаються через 10-14 днів після початку гострої інфекції, через тиждень після появи імуноглобулінів IgM. Цей клас антитіл відповідає за місцевий імунітет – вони зв'язуються з поверхнею збудників інфекції і не дають їм приєднуватися до клітин організму. Упродовж подальших 2-4 місяців їхній вміст поступово зменшується. У разі, якщо упродовж цього терміну концентрація антитіл IgA залишається високою, слід робити висновок про розвиток хронічної форми хламідіозу. При повтором зараженні пацієнта, що переніс раніше хламідіоз, кількість антитіл IgA у крові також зростає. Виявлення високого вмісту імуноглобулінів IgA часто свідчить про виражений автоімунний процес у хворого, коли лейкоцити ідентифікують власні клітини як мішень і атакують їх.