Сифіліс – важке системне захворювання, яке уражає увесь організм : внутрішні органи, нервову систему, мозок, кістки, шкіру і слизові оболонки. Збудником сифілісу є бактерія - бліда спірохета (Treponema pallidum).
При виявленні блідої спірохети плазматичні клітини крові синтезують особливий клас білків, які називаються антитілами або імуноглобулінами. Ці білки нейтралізують токсичні речовини, які виробляє збудник сифілісу і уповільнюють його розмноження. Крім того, імуноглобуліни сигналізують усій імунній системі про вторгнення хвороботворного мікроорганізму.
Антитіла класу IgG з'являються в плазмі крові останніми серед усіх імуноглобулінів – орієнтовно через місяць після початку захворювання. На відміну від імуноглобулінів IgM і IgA, антитіла IgG зберігаються в крові упродовж довгого періоду часу, іноді – усе життя. Вони відповідають за довготривалий імунітет, і найбільш активні у вторинній імунній відповіді, проявляючи антитоксичні властивості. Крім того, вони єдині серед антитіл проникають через плаценту і захищають плід. Таким чином їх виявлення може свідчити про раніше перенесену інфекцію.
Вміст імуноглобуліну IgG визначають переважно методом імуноферментного аналізу (ІФА). Його можна використовуватися як підтверджувальний тест на сифіліс, так і високоефективний відбірковий (скринінговий) тест.