Одним з основних лабораторних показників, що вказують на розвиток у пацієнтки бактерійного вагінозу, є вміст одного з умовно-патогенних мікроорганізмів, які складають мікрофлору піхви – гарднерела вагіналіс (Gardnerella vaginalis). Встановлено, що незалежно від причин, які викликали бактерійний вагіноз, в першу чергу спостерігається різке зменшення кількості лактобацил (палички Дедерлейна або Lactobacillus spp), які формують нормальну мікрофлору піхви. Їхнє місце займають умовно-патогенні бактерії, які в нормі в незначних кількостях є присутніми на слизовій оболонці піхви.
При цьому, в першу чергу, у 100% хворих бактерійним вагінозом збільшується кількість гарднерели вагіналіс (Gardnerella vaginalis). Таким чином, зміна вмісту гарднерели є основним маркером бактерійного вагінозу. Раніше відзначалося, що цей мікроорганізм в нормі може знаходиться на стінках піхви, та складає незначну частину його мікрофлори. Тому, при посіві мазка з піхви в 50-60% випадків виявляється гарднерела (Gardnerella vaginalis). Для підвищення точності діагностики необхідно не просто виявити цю бактерію, але й визначити її кількість.
Найбільш відповідним сучасним вимогам лабораторної діагностики і точним методом кількісного та якісного виявлення гарднерели вагіналіс (Gardnerella vaginalis) є спосіб полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Він забезпечує надзвичайно високу чутливість і специфічність. Під специфічністю методу мається на увазі відсоток здорових осіб і хворих з іншими захворюваннями, у яких тест дає негативний результат. Чим вище цей показник, тим менше вірогідності отримання неправдивого позитивного результату. Чутливість - відсоток позитивних результатів тесту, отриманих у інфікованого пацієнта. Чим вище її значення, тим більше вірогідності виявити інфекцію в організмі хворого.
Суть методу полімеразної ланцюгової реакції полягає в тому, що за допомогою спеціальної методики і реактивів генетична інформація гарднерели (ДНК) багаторазово копіюється в лабораторних умовах, збільшуючи свою концентрацію в два рази на кожному циклі копіювання. Це дає можливість виявити бактерію навіть в тих випадках, коли її вміст складає лише сотню на мілілітр крові. Якщо генетична інформація тестованої бактерії або вірусу в пробі відсутня – то вона не копіюється і не визначається. В якості матеріалу для визначення гарднерели вагіналіс (Gardnerella vaginalis) зазвичай використовують урогенітальний мазок (зскрібок).