УКР РУС

Діагностика коронавірусної інфекції Covid-19: методи та рекомендації.

Останнє оновлення інформації - 01 квітня 2020 г.

Зібрані матеріали базуються на результатах обстеження 11500 пацієнтів у Zhongnan Hospital (м. Ухань, Китай), з яких було відібрано 276 потенційних носіїв коронавірусної інфекції, у 170 з них діагноз було підтверджено. Також використовується офіційна інформація ВООЗ та регуляторних органів ЄС.

Коли можна підозрювати зараження коронавірусом Covid-19?

До групи ризику з високою ймовірністю захворювання на коронавірусну інфекцію належать пацієнти з будь-якими двома (або більше) ознаками з симптомів та будь-якою (одна або більше) ознакою з ризиків.

Симптоми:

  • лихоманка (підвищена температура тіла);
  • рівень лейкоцитів нормальний або знижений;
  • кількість лімфоцитів зменшена;
  • є ознаки пневмонії, а саме: основні ‒ втома, кашель, підвищена температура, додаткові ‒ задишка, біль у грудях, виділення мокротиння.

Ризики:

  • перебування протягом двох тижнів до появи симптомів (з групи симптомів) у місцевостях чи містах, де є підтвердженні випадки коронавірусної інфекції;
  • контакт з людьми, які мали ознаки захворювання та перебували в містах із підтвердженими випадками зараження на Covid-19, якій відбувся максимум 14 днів до появи симптомів хвороби;
  • потрапляння в осередок інфекції (коли наявний один підтверджений випадок і одночасно один або кілька випадків лихоманки або респіраторної інфекції виявляються на невеликій території (наприклад, сім'ї, будівельному майданчику, військовому підрозділі тощо) протягом 14 днів).

Важливо! - хвороба розвивається без симптомів від 3 до 7 днів, максимально ‒ 14 днів. Протягом всього цього часу носії хвороби є заразними. Якщо контакт відбувся лише 2 дні до появи симптомів, або минуло більше двох тижнів, слід припустити, що це не коронавірусна інфекція.

Зараження коронавірусом відбувається при близькому контакті. Під близьким контактом мається на увазі:

  • Проживання, навчання, робота або тісний контакт з людиною, яка має підтверджений діагноз коронавірусної інфекції, у тому числі проживання в одній квартирі або будинку;
  • Тісний контакт з хворим в одному транспортному засобі, включаючи тих, хто супроводжує пацієнта в транспортному засобі;
  • Медичний персонал та члени їхніх родин, які проживають разом з ними, які приймали участь в лікуванні, догляді та/або діагностуванні та простому контакті з пацієнтами із підтвердженим діагнозом, або інший персонал, який при виконанні службових обов’язків має подібний тісний контакт зі хворим, або перебуває з ним в закритому приміщенні.

Прояви хвороби:

Найважливішим та типовим симптомом зараження коронавірусом Covid-19 є гарячка. Щодо інших проявів, то серед них наявні симптоми пневмонії, такі як втома, сухий кашель, задишка тощо, з закладеністю носа або без нього, нежить або інші симптоми ураження верхніх дихальних шляхів. Не існує специфічного симптому, за яким при обстеженні можна однозначно стверджувати про захворювання на коронавірусну інфекцію.

Способи діагностики та підтвердження діагнозу коронавірусної інфекції Covid-19

Важливо при виявлені хворого з підозрою на зараження вірусом Covid-19 точно визначити вид збудника. Відомо чимало мікроорганізмів, які здатні викликати пневмонію. Це: вірус грипу та парагрипу, аденовірус, риновірус, метапневмовірус людини, ортопневмовірус та інші подібні віруси. Крім вірусів, пневмонії викликають мікоплазми, хламідії, деякі бактерії. На додаток, існують пневмонії неінфекційного характеру.

Лабораторні тести при коронавірусній інфекції Covid-19

1. Найважливішим та максимально точним лабораторним методом станом на 1 квітня 2020 року є визначення наявності ділянок нуклеїнових кислот збудника методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Станом на цю дату розроблено декілька комплектів для визначення вірусу Covid-19, кожен з яких спрямований на пошук своєї унікальної ділянки його генетичного коду. Всі вони дають надійні результати при умові дотримання складних вимог до чистоти проведення відбору матеріалу (найкраще ‒ мазки з горла чи ділянок дихальних шляхів).

Суть методу ПЛР полягає в тому, що за допомогою спеціальної методики і реактивів генетична інформація вірусу багаторазово копіюється в лабораторних умовах спеціальним приладом ‒ амплифікатором, збільшуючи свою концентрацію в два рази на кожному циклі копіювання. Це дає можливість виявити вірус або бактерію навіть в тих випадках, коли її кількість складає лише сотню клітин в мілілітрі крові. Друга унікальна перевага методу ПЛР ‒ це його надзвичайна, практично 100% вибірковість стосовно конкретного збудника захворювання. Якщо генетична інформація тестованої бактерії або вірусу в пробі відсутня, то вона не копіюється і не визначається.

Якщо визначення зараження коронавірусом Covid-19 проводиться цим методом в лабораторії, яка обладнана за сучасними стандартами та відповідно навченим персоналом, то встановлення наявності інфекції триває приблизно чотири години, а сама лабораторія здатна визначати сотні проб на день.

2. Наприкінці лютого - початку березня 2020 року декілька компаній повідомили про розробку швидкого імунологічного тесту на коронавірусну інфекцію Covid-19. Станом на 1 квітня 2020 року кількість експрес-тестів на ринках ЄС та інших розвинених країн сягає декількох десятків. Експрес-тести - це якісні або напівкількісні способи діагностики, які дають відповідь лише на питання, чи наявні ознаки присутності коронавірусу в організмі пацієнта і, фактично, не дають можливість оцінити, яка кількість збудника. Ці тести не потребують використання спеціального обладнання та спеціально навченого персоналу. Тривалість процедури аналізу знаходиться в межах 10-30 хвилин, а сам результат потребує обов'язкової перевірки методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції).

Існує два типи швидких тестів на COVID-19, які зараз використовуються або знаходяться на стадії випробувань:

  • тести з безпосереднього виявлення антигену SARS-CoV-2, які встановлють наявність компонентів самого вірусу (наприклад білків оболонки)
  • тести виявлення антитіл, які виробляються імуною системою організму у відповідь на вторгнення коронавірусу.

Кількість тестів на антиген SARS-CoV-2, які пройшли реєстрацію в ЄС, сягнула 10 станом на 1 квітня 2020 року. Тестів на виявлення антитіл значно більше - неурядова організація FIND нарахувала таких понад 60, і всі вони пройшли перевірку в країнах Європейського союзу. Актуальний перелік швидких тестів шукайте за посиланням: SARS-CoV-2 immunoassays.

Найбільш поширеними в експрес-діагностиці залишаються непрямі тести з виявлення імуноглобулінів. За допомогою цих комплектів за лічені хвилини визначають наявність двох імуноглобулінів в крові ‒ IgM та IgG.

Процедура аналізу надзвичайно проста:

  1. Зібрати в пробірку пробу крові або плазми чи сироватки.
  2. Додати краплину проби в спеціальне заглиблення на панелі з тестовою стрічкою.
  3. Капнути в заглиблення 2-3 краплини буферного розчину.
  4. За 15 хвилин одержуємо результат ‒ це поява забарвлених ділянок на тестовій стрічці. Ділянки показують або негативний результат, або наявність імуноглобулінів IgM та IgG, як окремо, так і обидвох разом.

Після вторгнення вірусу в організм, в крові хворого починають з'являтися антитіла(імуноглобуліни), спочатку імуноглобулін класу M (IgM), пізніше – імуноглобулін класу G (IgG); активується імунітет і клітини імунної системи атакують власні клітини, заражені вірусом. Таким чином визначення IgG не використовується при ранній діагностиці інфекції – він виявляється в крові на пізніх стадіях хвороби і визначає появу стійкого імунітету в подальшому.

Натомість антитіла IgM з'являються через декілька днів після перших проявів хвороби, їхня концентрація сягає максимуму на 2-3 тижні. Збільшення вмісту імуноглобуліну IgM в сироватці крові, встановлене у порівняні з попереднім аналізом, вказує на те, що пацієнт заразився вірусом уперше. Через 3-4 місяці після захворювання вміст антитіл IgM до вірусу зменшується і вони не визначаються звичайними лабораторними методами. IgM першими серед усіх імуноглобулінів виробляються при контакті організму з інфекцією, тому їх називають імуноглобулінами первинної імунної відповіді. Їхня присутність в крові свідчить про гостру стадію інфекційного процесу.

3. Визначення антигенів грипудодаткове обстеження для виключення або підтвердження пневмонії, викликаної цим вірусом. Станом на сьогодні визначають підтипи грипу A, B та H7N. Ці тести швидкі та опробувані, але мають недолік ‒ відносно велику кількість неправдиво негативних результатів, тобто недостатню чутливість.

4. Визначення нуклеїнових кислот вірусів та бактерій, що викликають респіраторні захворювання ‒ допоміжний метод, що дозволяє виключити інші інфекції. Досліджують наявність РНК та ДНК мікоплазми, хламідії, грипу А та В, парагрипу, аденовірусу та інш.

5. Крім зазначених вище специфічних аналізів, у хворих на коронавірусну інфекцію, та для осіб з підозрою на це захворювання, визначають: гази, розчинені в крові, печінкові та ниркові проби, міоглобін, ферменти міокраду, швидкість осідання еритроцитів, С-реактивний білок, загальний аналіз сечі та проводять інші дослідження, які дозволяють уточнити стан пацієнта і призначити потрібне лікування. Особливості зміни в клінічних аналізах при коронавірусній інфекції: на ранніх стадіях хвороби загальна кількість лейкоцитів в капілярній крові нормальна або зменшена, також зменшується кількість лімфоцитів. У деяких пацієнтів зростає концентрація трансаміназ — АЛТ та АСТ, креатінкінази та міоглобіну. Швидкість осідання еритроцитів, С-реактивний білок та прокальцитонін залишаються в нормі. В деяких випадках зростав вміст D-дімеру.

6. Обов’язковим та життєво важливим обстеження є рентгенограма, результати якої розшифровуються спеціалістом рентгенологом-діагностом, так само, як і результати лабораторних аналізів мають інтерпретуватись виключно дипломованим та підготовленим фахівцем!

Складено за матеріалами “A rapid advice guideline for the diagnosis and treatment of 2019 novel coronavirus (2019-nCoV) infected pneumonia (standard version)