УКР РУС

Раково-ембріональний антиген (РЕА, CEA)

Показники норми наведені в тексті
Раково-ембріональний антиген (РЕА, CEA)

Раково-ембріональний антиген (CEA, РЕА) – білок з групи глікопротеїнів. Він належить до онкофетальних білків, які утворюються у великих кількостях під час внутрішньоутробного розвитку плоду. Після народження рівень їхнього синтезу суттєво зменшується. У дорослої людини онкофетальні білки, у тому числі раково-ембріональний антиген, у великих кількостях можуть продукуватись клітинами пухлин, що робить їх визначення надійним інструментом в діагностиці раку.

Раково-ембріональний антиген CEA є одним з найстаріших онкомаркерів, що використовується й донині. Вперше його виявили у 1965 році під час дослідження тканини колоректальної карциноми – це одна з найбільш розповсюджених форм раку у світі, яка вражає товстий кишечник.

Результати досліджень пацієнтів із карциномою товстого кишечнику демонструють корисність визначення CEA. Його можна використовувати до операції для оцінки прогнозу розвитку раку товстої кишки та для швидкого визначення ймовірності рецидивів під час післяопераційного моніторингу тих пацієнтів, які пройшли видалення ураженої ділянки кишечнику (резекцію). Загалом, чим вищий рівень раково-ембріонального антигену, тим гірший прогноз та більш розвинуте ракове ураження.

Різноманітні дослідження показали, що раково-ембріональний антиген виробляється різноманітними пухлинами, і не тільки епітеліального походження. Так, більше як в 50% випадків цей онкомаркер зустрічається при:

  • колоректальній карциномі,
  • карциномі шлунка,
  • аденокарциномі легень,
  • карциномах підшлункової залози, жовчного міхура, сечового міхура,
  • аденокарциномі ендометрію та поверхневій епітеліальній карциномі яєчників,
  • дрібноклітинній карциномі легені.

Окрім клітин злоякісних новоутворень, раково-ембріональний антиген виробляється організмом при деяких захворюваннях, не пов'язаних з пухлинним процесом:

Підвищений вміст РЕА спостерігають в крові курців і хворих доброякісними пухлинами.

Норма вмісту раково-ембріонального антигену в крові:

  • Некурящі (віком 20-69 років) – до 3,8 нг/мл;
  • Курці (віком 20-69 років) – до 5,5 нг/мл.

На концентрацію раково-ембріонального антигену також впливають наступні фактори:

  • Стадія пухлини: із розвитком ракового процесу зростає й частка пацієнтів із підвищеною концентрацією СЕА. Для колоректального раку частка пацієнтів з підвищеною концентрацією СЕА складала від 28% при ранніх стадіях до 84% на пізніх.
  • Тип пухлини: середні концентрації СЕА в добре диференційованих, помірно диференційованих та погано диференційованих колоректальних новоутвореннях складають відповідно 18,0, 5,5 і 2,2 мкг/г. Тобто, концентрація раково-ембріонального антигену в сироватці крові, як правило, вища у пацієнтів з добре диференційованими пухлинами порівняно з тими, що мають погано диференційовані пухлини.
  • Стан печінки: печінка є основним місцем для перетворень раково-ембріонального антигену. Тому СЕА може бути збільшено в сироватці крові у пацієнтів з деякими доброякісними захворюванням печінки.
  • Місце пухлини в товстій кишці: у пацієнтів з пухлинами в лівому боці товстої кишки зазвичай частіше спостерігається збільшення концентрації СЕА, ніж у пацієнтів із злоякісними пухлинами у правої частини кишки.
  • Наявність або відсутність перешкоди в кишечнику: перешкода кишечнику сама по собі призводить до підвищення концентрації СЕА у пацієнтів з колоректальним раком.
  • Плоїдний статус пухлини: пацієнти з анеуплоїдним колоректальними раком мають більш високі концентрації СЕА. Анеуплоїдія (або гетероплоїдія) – стан, коли кількість хромосом в клітинах некратна гаплоїдному (одинарному).

Спираючись на вищесказане, не можна використати результати виміру рівня раково-ембріонального антигену, як однозначного показника розвитку ракової пухлини. Основне його призначення – контроль лікування раку прямої кишки та парне визначення з іншим онкомаркером, для збільшення надійності діагностики.

Наприклад, його визначають разом з онкомаркером CA 15-3 при діагностиці раку молочної залози, нейрон-специфічною енолазою (NSE) для встановлення діагнозу дрібноклітинного раку легенів і нейробластоми, онкомаркерами шлунку та підшлункової залози СА 72-4 і СА 19-9 під час діагностики пухлин шлунково-кишкового тракту або з глікопротеїном СА-125 при виявленні паранеопластичних плевритів при карциномі легені, молочної залози, яєчників і травний системи (для проби іноді беруть не кров, а плевральну рідину). Крім того, встановлення рівня РЕА використовують для оцінки ефективності лікування раку і контролю появи метастазів або рецидивів новоутворення.

Треба звернути увагу, що CEA практично не використовується для ранньої діагностики раку прямої кишки. Одноразові вимірювання цього онкомаркеру надають мало інформації, проте послідовні заміри дозволяють виявити рецидив раку прямої кишки з чутливістю близько 80%, та специфічністю 70%, і може надати інформацію за 5 місяців до появи клінічних проявів пухлини.

Чутливість 80% означає, що саме у такої кількості хворих на рак прямої кишки хвороба буде виявлена. Специфічність у 70% показує, що лише у 30% хворих на іншу форму раку або взагалі інакше захворювання, тест на раково-ембріональний антиген помилково буде позитивним. Також вимірювання CEA дуже корисне для раннього діагностування метастазів печінки у пацієнтів з виявленим колоректальним раком.