Ниркова недостатність

Ниркова недостатність не є самостійним захворюванням, а являє собою порушення всіх функцій нирок, які приводять до розладів водного, електролітного та азотистого видів обміну.

Одним з найважчих порушень, що виникають при нирковій недостатності, є уремія – самоотруєння організму, у першу чергу за рахунок накопичення продуктів азотистого обміну.

Розрізняють гостру й хронічну ниркову недостатність.

Гостра ниркова недостатність виникає внаслідок отруєння різними отрутами або лікарськими препаратами, як результат інфекцій, гострих захворювань нирок (наприклад пієлонефриту), перекриття сечовипускальних шляхів або шоку (при травмі, опіку, гемолізі і т.д.). Головний симптом гострої ниркової недостатності – припинення або різке зменшення об'ємів виділення сечі (менше 0,5 літра в добу). Як результат, в організмі затримуються продукти обміну речовин, порушується обмін електролітів і страждає серцево-судинна діяльність, з'являється недокрів'я й т.д.

Хронічна ниркова недостатність з'являється внаслідок захворювань нирок (амілоїдоз, гломерулонефрит, пієлонефрит і т.д.), хвороб серцево-судинної системи, порушень обміну речовин (цукровий діабет) і порушень прохідності сечових шляхів (закупорка каменем, пухлиною). Проявляється не так виражено, як гостра форма. Супроводжується загальною слабістю, порушеннями сну, сверблячкою, розладом травлення, анемією, стійкою гіпертонією.