Онкомаркер СА 19-9 – білок, який належить до групи глікопротеїнів (комплекс білку і полісахаридів). Вперше він був виділений з клітин колоректального раку і пухлин підшлункової залози. У нормі, він є видозміненою формою антигену Льюїса, який визначає одну з груп крові. У здорових людей онкомаркер СА 19-9 присутній в клітинах підшлункової залози, шлунку, печінки, жовчного міхура і легенів. Його визначення має важливе діагностичне значення при встановленні діагнозу карцинома, оскільки клітини цієї злоякісної пухлини виробляють надмірну кількість маркеру СА 19-9.
Переважно, цей антиген використовують для діагностики карциноми підшлункової залози, при якій у 70-80 % пациєнтів спостерігають його високі концентрації в плазмі крові. При цьому, чим більше за розміром пухлина, тим вищій вміст онкомаркеру. Крім того, вміст онкомаркеру СА 19-9 в крові підвищується й при інших пухлинах шлунково-кишкового тракту : в 50-60 % випадків захворювань раком шлунку, при 60 % пухлин печінки, в 30 % раку прямої кишки.
При хірургічному лікуванні колоректального раку (поширене ракове захворювання товстого кишечнику та прямої кишки, що походить з епітеліальних клітин) Американське товариство клінічної онкології (ASCO) у 2006 році рекомендувало визначати лише раково-ембріональний антиген (CEA). Післяопераційні рівні СЕА повинні вимірюватись протягом щонайменше 3 років кожні 3 місяці для хвороби II та III стадії, якщо пацієнт є в групі ризику розвитку метастазів. Решту відомих онкомаркерів, у тому числі й CA 19-9, ASCO не рекомендує використовувати при діагностуванні та лікуванні колоректального раку, у зв’язку із нестачею даних щодо їхньої ефективності. Для раку підшлункової залози онкомаркер CA 19-9 може вимірюватися кожні 1-3 місяці для пацієнтів, які отримують активну терапію. Зростання рівня CA 19-9 свідчить про розвиток хвороби, однак ASCO радить шукати підтвердження цього ще й іншими дослідженнями.
Отже, після того, як у 1981 році було відкрито антиген CA 19-9, він залишається найбільш корисним маркером для діагностики та лікування пацієнтів з раком підшлункової залози. При верхній межі норми 37 Од/мл, загальна чутливість аналізу становить приблизно 80%, а її специфічність – 90%. При раку жовчних шляхів CA 19-9 демонструє чутливість 60-70%.
При використанні в діагностичних цілях онкомаркеру СА 19-9 слід пам'ятати, що у 5-7 % населення відсутній ген, що кодує утворення антигену Льюїса. У таких хворих просто не синтезуються відповідні антигени-глікопротеїни, у тому числі й СА 19-9. Встановлено, що у 15-20 % пацієнтів зі встановленим діагнозом карциноми рівень онкомаркеру залишається в нормі.
На практиці онкомаркер СА 19-9 використовується спільно з раково-ембріональним антигеном (СЕА, РЭА) для оцінки якості лікування і надійного прогнозу рецидивів раку підшлункової залози і шлунку (точність до 95 %). У разі раку шлунку, додатково досліджують вміст онкомаркеру СА 72-4 і раково-ембріональний антиген. Високий рівень СА 19-9 прямо вказує на поширення метастазів карциноми. Також, визначення концентрації СА 19-9 в крові є інформативним аналізом при лікуванні раку прямої і товстої кишки і муцинозного раку яєчника.
Онкомаркер CA 19-9 також допомагає прогнозувати неоперабельність аденокарциноми підшлункової залози, оскільки 96% пухлин, при яких його рівень був більший за 1000 Од/мл, виявилися неоперабельними. Крім того, рівень CA 19-9 вище 1000 Од/мл передбачає наявність метастазів. Після хірургічної операції CA 19-9 може допомогти в прогнозуванні виживання: показано, що пацієнти, у яких його рівень нормалізується, живуть довше.
Захворювання печінки, особливо цироз, а також гострий холангіт, панкреатит та застій жовчі (холестаз), призводять до підвищення концентрації цього онкомаркеру в крові (переважно до рівня меншого за 1000 Од/мл), оскільки він виводиться виключно з жовчю.