УКР РУС
Важливо!

Аспартатамінотрансфераза (АСТ, Асат)

Норма для чоловіків від 0 до 37 ЕД/л, жінок - від 0,1 до 31 ЕД/л
Середня ціна в лабораторіях міста Київ - 107 грн.
Аспартатамінотрансфераза (АСТ, Асат)

Аспартатамінотрансфераза (АСТ, АсАТ) – фермент, який приймає участь у біохімічних процесах всередині клітин. АСТ  пришвидшує перенесення аміногруп з аспартату (а АЛТ – з аланіну, відповідно) в циклі Кребса, який є ключовим етапом в процесі дихання всіх клітин. Зауважимо, що АСТ здійснює свої функції разом із вітаміном В6, хоча АСТ менш чутливий до зменшення вмісту В6 в організмі, ніж АЛТ. До речі, саме це є причиною того, що у пацієнтів з алкогольним захворюванням печінки концентрація АЛТ в крові зменшується відчутніше, ніж АСТ, що сприяє збільшенню відношення АСТ/АЛТ, адже систематичне вживання алкоголю суттєво знижує вміст вітаміну В6 в крові.

Обидві амінотрансферази концентруються в тканинах печінки, проте АСТ також представлений у серці, скелетних м'язах, нирках, мозку та еритроцитах. В печінці також є відмінність у їхніх властивостях, адже АЛТ концентрується виключно в клітинній цитоплазмі, тоді як АСТ знаходять в цитозолю та мітохондріях. Тривалість напіввиведення в кровообігу становить близько 47 годин для АЛТ та приблизно 17 годин для АСТ.

Для оцінки зміни рівня АСТ використовують класифікацію:

  • М’яка зміна — менше ніж у 5 разів від максимально допустимої межі норми,
  • Помірна зміна — від 5 до 10 разів більше від найвищого рівня норми,
  • Помітна зміна – більше ніж в 10 разів більше норми.

Проте, враховуючи стертість межі між м’якою та помірною змінами, часто їх вважають однієї групою.

Норма для дітей і підлітків дещо відрізняється від норми для дорослих:

Вік Вміст АСТ, Ед/л
0–5 днів  до 97,0
5 днів – 6 місяців  до 77,0
6–12 місяців  до 82,0
1–3 року  до 48,0
3–6 років  до 36,0
6–12 років  до 47,0
12–17 років (жінки)  до 25,0
12–17 років (чоловіки)  до 29,0

АСТ знаходиться всередині клітин, і в нормі лише невелика його частина знаходииться в крові. При ушкодженні тканин, багатих цим ферментом, він потрапляє в кров, що виявляється лабораторними методами. Різки зміни вмісту аспартатамінотрансферази виникають при ураженні серцевого м'яза – міокарда (наприклад, при інфаркті міокарда). Концентрація цього ферменту в крові у 93−98% хворих інфарктом міокарда підвищена. В цьому випадку АСТ підвищується в сироватці через 6−8 год, максимальної концентрації досягає через 24−36 год і знижується до нормального рівня до 5–6-го дня. Збільшення ділянки серцевого м'яза, ураженого інфарктом (повторний інфаркт), приводить до появи другого циклу підвищення концентрації аспартатамінотрансферази. Іноді активність АСТ підвищується ще до появи електрокардіографічних ознак інфаркту міокарда, а відсутність зниження її рівня після 3− 4-го дня захворювання вважається несприятливою ознакою.

У хворих з помітним підвищенням рівня амінотрансфераз (більше ніж в 10 разів), як правило, діагностують гостре захворювання печінки. Однак дані для ряду пацієнтів з гострим пошкодженням печінки, спричиненим вірусним гепатитом, свідчать, що найбільш чутливий та специфічний пороговий рівень амінотрансфераз для виявлення гострих уражень лежить у межах помірного діапазону (від 5 до 10 разів більше за норму). У випадках гострого вірусного гепатиту рівень АСТ, як правило, досягає піку до появи жовтяниці, і після цього поступово зменшується; паралельно збільшується рівень білірубіну в сироватці крові. При цьому жовтяниця спостерігається приблизно у 70% випадків гострого гепатиту А, 33% -50% випадків гострого гепатиту В і 20% -33% випадків гострого гепатиту C. Весь спектр вірусних гепатитів (A, B, C, D та E) може бути відповідальним за помітне збільшення рівня АСТ та АЛТ, хоча збільшення, пов'язане з гепатитом С, має тенденцію бути скромнішим, ніж пов'язане з гепатитом A або B.

При виявлені збільшеного рівня АСТ та АЛТ, а також наявності факторів ризику (наприклад подорож в район, уражений гепатитною інфекцією) чи клінічних симптомів, слід перевірити рівень антитіл IgM до вірусів гепатиту А та B, поверхневих антигенів гепатиту В та антитіл до вірусу гепатиту С, а за потреби скористатись методами полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) до зазначених вірусів.

Крім того,на збільшення рівня АСТ впливають інші віруси, окрім гепатиту – наприклад, вірус Епштейна-Барра чи цитомегаловірус, а також автоімунні, позапечінкові та вроджені причини. Аутоімунний гепатит може викликати як помірне, так і помітне збільшенні рівня АСТ та АЛТ. Нарешті, у 25% пацієнтів з рівнем АСТ, що перевищує норму в 10 разів, може бути гостра обструкція жовчних шляхів, про що може свідчити пік рівня амінотрансферази (більше як у 50 разів вище норми для 1-2% пацієнтів). У цьому випадку остаточний діагноз підтверджується ультразвуковим дослідженням та специфічними болями у пацієнта.

Мінімальне або незначне збільшення рівня амінотрансфераз є найпоширенішою зміною в біохімічному аналізі крові. Якщо у пацієнта виявлено таке підвищення, рекомендується провести повторний аналіз, щоб виключити лабораторну помилку та пересвідчитись у стабільності збільшення рівня АСТ та/або АЛТ. Наприклад, інфекція хронічного гепатиту C характеризується тим, що рівень амінотрансфераз коливається навколо верхньої межі норми. Для пацієнтів, які приймають ліки, що токсично впливають на печінку та для групи хворих, які вживають алкоголь, підтверджувальний контроль рівня амінотрансфераз може бути здійснений лише після припинення вживання алкоголю або препарату.

Неалкогольне жирове захворювання печінки (НЖЗП) є найпоширенішою причиною незначної зміни рівня АСТ та АЛТ в сироватці крові у розвинених країнах. Як і при хронічному вірусному гепатиті, коефіцієнт АСТ/АЛТ перевищує 1, що спостерігається у 61 % пацієнтів з розвиненою формою фіброзу тканин печінки та у 24% пацієнтів з відсутністю або початковим фіброзом. Підозра на неалкогольне жирове захворювання печінки збільшується при наявність факторів ризику, до яких входять ожиріння, діабет, гіперліпемія, гіпертонія, хоча хвороба може виникати у пацієнтів без цих факторів.

При стенокардії вміст АСТ, зазвичай, залишається в межах норми, іноді трохи підвищується в перші 24 год послу приступу. Помірне збільшення вмісту аспартатамінотрансферази спостерігають у хворих з метастазами в печінці і цирозом.

На практиці широко застосовують одночасне визначення в крові активності АСТ і аланінамінотрансферази (АЛТ, АлАТ), оскільки воно несе набагато більше інформації про захворювання і його характер та дозволяє прогнозувати кінець хвороби. Існує коефіцієнт де Рітіса, тобто відношення АСТ/АЛТ, у нормі воно дорівнює 1,33. При захворюваннях печінки коефіцієнт де Рітіса нижче норми, а при захворюваннях серця – вище.

Подібно до АЛТ, рівень АСТ в крові може свідчити про ризик смерті протягом наступного десятиліття. Може існувати декілька механізмів, за допомогою яких АСТ і АЛТ можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком смерті. По-перше, амінотрансферази, будучи маркерами серйозних захворювань печінки, вказують на ризик смертності від захворювань печінки. По-друге, амінотрансферази, особливо АЛТ, також є маркерами серцево-судинних захворювань, які можуть збільшити ризик смерті. Згідно з дослідженням АЛТ було пов'язано з ризиком серцево-судинних захворювань серед пацієнтів, без вірусного гепатиту або надмірного споживання алкоголю. АСТ також підвищується у пацієнтів з гострим пошкодженням міокарда або застійною серцевою недостатністю. По-третє, підвищення рівня амінотрансфераз може вказувати на супутні захворювання, що підвищують ризик смерті. Наприклад, хронічне споживання алкоголю є однією з найпоширеніших причин підвищення АСТ та АЛТ. Нарешті, амінотрансферази можуть бути підвищені при різних видах хронічних захворювань, які не пов’язані із печінкою або серцево-судинними хворобами, наприклад, при хворобах м'язів та щитоподібної залози.