Аланінамінотрансфераза (АЛТ, АлАТ) – фермент, що приймає участь в біохімічних процесах всередині клітин. АЛТ каталізує перенесення аміногруп. В незначних кількостях АЛТ зустрічається в багатьох тканинах організму. У серцевому м'язі його вміст значний менший, чим аспартатамінотрансферази (АСТ, АсАТ). Найбільші концентрації АЛТ виявлені в печінці, де його вміст приблизно в 3000 разів перевищує концентрацію у сироватці. Таким чином, у разі виникнення ушкоджень клітин печінки різного походження, відбувається вивільнення АЛТ, яке потрапляє у сироватку крові. Аланін-амінотрансфераза, яка потрапляє у кров, переробляється в печінці; період її напіввиведення становить 47 ± 10 годин, що значно перевищує термін напівиведення АСТ (17 ± 5 годин).
Лікарі, які опікуються пацієнтами із захворюваннями печінки, переважно гепатологи та гастроентерологи, усвідомлюють важливість вимірювання активності печінкових ферментів-амінотрансфераз, включаючи АЛТ (ALT) та АСТ (AST) в діагностиці та оцінці захворювань печінки. Активність аланін-амінотрансферази AЛT у сироватці крові вже багато десятиріч розглядається як надійний та чутливий показник захворювання печінки. Крім того, АЛТ також є надійним маркером загального здоров'я, особливо для пацієнтів із ожирінням, метаболічним синдромом та серцево-судинними захворюваннями, оскільки вони мають високий ризик захворіти на неалкогольні жирові захворювання печінки. Ця група хвороб вражає від 12 до 35% дорослого населення розвинутих країн, а серед пацієнтів із ожирінням – до 80% хворіють на неалкогольні жирові захворювання печінки (НЖЗП). Важка форма НЖЗП, яка одержала назву стеатогепатоз діагностується у 2-5% всього населення планети.
Незважаючи на таку загрозливу статистику, незначне зростання рівня АЛТ в крові часто ігнорується лікарями, з огляду на те, що неалкогольні жирові захворювання печінки, вірусні гепатити та інші хвороби, можуть протікаюти без виражених симптомів. У 2008 році Американська асоціація з вивчення захворювань печінки (AASLD) видала спеціальний документ, якій підкреслює важливість вимірювань вмісту аланін-амінотрансферази (АЛТ) у крові для встановлення рівня загального здоров'я, здоров'я печінки та діагностування захворювань печінки. Мета цього документа полягала в тому, щоб підтвердити, що АЛТ не тільки залишається важливим, недорогим та надійним медичним аналізом, але й є інструментом скринінгу населення для раннього виявлення захворювань печінки.
Потреба в детальному обстеженні пацієнтів із підвищеним рівнем АЛТ залежить від результатів анамнезу та фізичного обстеження, тривалості підвищення рівня АЛТ та його концентрації. Одне дослідження, поведене в Скандинавії, яке охопило 151 пацієнта з малим та середнім рівнем збільшення амінотрансферазів в сироватці крові протягом щонайменше 6 місяців, показало поширення захворювань печінки в цій групі піддослідних. Діагнози включали неалкогольний стеатогепатит та печінковий стеатоз (42%), хронічний гепатит С (15%), алкогольні захворювання печінки (8%) та аутоімунний гепатит, первинний біліарний цироз і дефіцит альфа-1-антитрипсину.
Норма для дітей і підлітків дещо відрізняється від норми для дорослих:
| Вік | Вміст АЛТ, Ед/л |
|---|---|
| 0–5 днів | до 49 |
| 5 днів – 6 місяців | до 56 |
| 6–12 місяців | до 54 |
| 1–3 року | до 33 |
| 3–6 років | до 29 |
| 6–12 років | до 39 |
| 12–17 років (жінки) | до 24 |
| 12–17 років (чоловіки) | до 27 |
При інфаркті міокарда підвищення вмісту АЛТ у сироватці крові виявляють в 50−70% випадків, частіше при значних ураженнях серцевого м'яза. Найбільше збільшення концентрації аланінамінотрансферазы виявляють у гострій фазі інфаркту – приблизно в 2,5 рази вище норми, що помітно поступається збільшенню вмісту аспартатамінотрансферази – приблизно в 5-6 разів вище норми.
При захворюваннях печінки в першу чергу і найбільше значно змінюється активність АЛТ (у порівнянні з АСТ). При гострому гепатиті, незалежно від його походження, активність АЛТ і АСТ підвищується у всіх хворих. Але особливо значно змінюється вміст саме АЛТ, тому її визначення – більш чутливий тест для ранньої діагностики гострого гепатиту, ніж АСТ.
При гострих ураженнях тканин печінки рівень АСТ зазвичай зростає негайно і досягає більших значень, ніж АЛТ. Це пов’язано із більшою активністю АСТ в клітинах печінки. Проте, через 24-48 годин, особливо, якщо патологічний процес продовжує травмувати печінку, рівень АЛТ стане вищим, ніж АСТ, через тривалий період його напіввиведення. При хронічних хворобах тканин печінки АЛТ частіше підвищений, ніж АСТ; однак, щойно розвивається фіброз, активність АЛТ зазвичай знижується, а співвідношення АСТ до АЛТ поступово збільшується, так що у хворих на цироз печінки АСТ часто перевищує АЛТ. Винятком для хронічних захворювань є алкогольні хвороби печінки, для яких характерно переважання АСТ над АЛТ на всіх стадіях.
Неалкогольні жирові захворювання печінки (НЖЗП), ймовірно, є найпоширенішою причиною збільшених значень АЛТ серед дорослих. Фактори ризику для НЖЗП включають ожиріння, діабет та гіперліпідемію. Для цієї великої групи хворих тестування на АЛТ сприятиме своєчасній діагностиці НЖЗП, ще до переходу хвороби у стадію смертельно небезпечного незворотного фіброзу печінки. Підвищена активність АЛТ може бути єдиним показником розвитку цього захворювання. Підвищений рівень АЛТ співвідноситися із тяжкістю НЖЗП. У дослідженні, в якому обстежено 233 жінки, хворі на ожиріння, 60% мали початковий фіброз печінки, і більшість з цих пацієнтів мали підвищені рівні АЛТ. 28% пацієнтів з легким фіброзом та 68% пацієнтів з розвиненою формою фіброзу демонструють збільшені рівні АЛТ, тоді як у хворих без фіброзу концентрації АЛТ були підвищені лише у 17% випадків. Отже, АЛТ являє собою чудовий тест для виявлення неалкогольних жирових захворювань печінки.
Для алкогольних захворювань печінки більш характерним є збільшення рівня АСТ, хоча легке підвищення вмісту АЛТ є загальним для всіх хворих. У випадку хронічної інфекції вірусу гепатиту С рівні АЛТ можуть залишатись нормальними. Проте, часто виявлення збільшених рівнів АЛТ приводить до встановлення, у подальшому, діагнозу хронічний гепатит С. Так, серед 248 донорів крові, у яких встановили діагноз хронічний гепати С, 69% мали збільшену концентрацію АЛТ в крові. Таким чином, сам аналіз АЛТ може не виявити хворого, інфікованого вірусом гепатитом С, проте він демонструє ефективність при виявленні пацієнтів із важким ураження печінки при цій хворобі. Теж саме стосується й діагностики хронічних захворювань печінки, спричинених вірусом гепатиту В.
Вміст АЛТ і АСТ підвищується за 10−15 днів до появи жовтяниці при гепатиті А, і за багато тижнів при гепатиті В (їх концентрація підвищується одночасно, але АЛТ відчутніше). При типовому перебігу вірусного гепатиту вміст АЛТ досягає максимуму на 2−3-му тижневі захворювання. При сприятливому перебігу хвороби вміст АЛТ нормалізується через 30−40 діб, АСТ — через 25−35 діб.
Крім зазначених випадків, аналіз на АЛТ призначається при підозрі на ураження печінки лікарськими засобами, наприклад популярними нестероїдними протизапальними препаратами.
Існує коефіцієнт де Рітіса, тобто відношення АСТ/АЛТ, яке у нормі рівне 1,33. При захворюваннях печінки коефіцієнт де Рітіса нижче норми, а при захворюваннях серця – вище. У гострий період вірусного гепатиту при всіх формах, крім важкої, коефіцієнт де Рітіса перебуває в діапазоні 0,55-0,65, при важкому перебігу хвороби цей коефіцієнт становить у середньому 0,83.
Хоча АЛТ є корисним тестом для виявлення захворювань печінки, новітні дані вказують на його потенційну цінність у якості мірила загального здоров'я та ризику смерті. Існує тісний зв'язок між вмістом АЛТ та смертністю, навіть якщо пацієнт не страждає хворобами печінки. Зв’язок між рівнем АЛТ та ризиком смертності виявлений під час великого дослідження у Південній Кореї. У цьому дослідженні прийняли участь 142 055 осіб віком від 35 до 59 років. Збільшений рівень АЛТ у чоловіків чітко корелювався із вищою смертністю від усіх причин загалом та захворювань печінки зокрема.
Наприклад, у порівнянні з пацієнтами, із рівнем АЛТ в крові меншим за 20 Од/л, чоловіки з АЛТ ≥ 100 Од/л мали в 59 разів більший ризик смерті від захворювання печінки. У жінок спостерігається аналогічна тенденція. У цьому ж дослідженні показано, що вміст АЛТ впливає на ризик смерті від серцево-судинних захворювань. У порівнянні з пацієнтами, які показали рівень АЛТ менший за 20 Од/л, чоловіки з АЛТ ≥ 100 Од/л мали майже в 3 разів більший шанс померти від серцево-судинних хвороб.