Глутамілтранспептидаза (ГГТП, ГГТ, GGT, гама-глутамілтранспептидаза, гама-глутамілтрансфераза) – фермент, що знаходиться на мембрані клітин. Найбільші кількості глутамілтранспептидазы виявлені в печінці, підшлунковій залозі, нирках і передміхуровій залозі. Значний вміст цього ферменту характерний для клітин, які щось виділяють (наприклад жовч) або поглинають – наприклад клітини печінки. За рахунок високого вмісту ГГТП у передміхуровій залозі, його концентрація в крові чоловіків на 50 % більше чим в жінок. В інших тканинах тіла глутамілтранспептидаза міститься в незначних кількостях.
Визначення вмісту в плазмі крові таких ферментів, як глутаміл-транспептидаза (ГГТП, GGT), разом із лейцин-амінопептидазою, лужною фосфатазою, аланін-амінотрансферазою (АЛТ) та аспартат-амінотрансферазою (АСТ) успішно використовують при діагностуванні та в процесі лікування хвороб печінки, жовчної системи та підшлункової залози. Зростання концентрації глутаміл-транспептидази в плазмі крові спостерігають при багатьох формах ураження печінки – вірусних гепатитах, цирозі, холециститі, метастазах карциноми, панкреатичній карциноми, грануломи печінки. ГГТ більш чутливий показник хвороб печінки, ніж лужна фосфатаза. Порівняно із АЛТ та АСТ, глутаміл-транспептидаза чутливіший маркер обструкції (непрохідності) жовчовивідних шляхів.
Нормальний вміст гама-глутамілтранспептидази в сироватці крові дітей і підлітків дещо відрізняється від норми для дорослих:
| Вік | Вміст ГГТП, МЕ/л |
|---|---|
| 1 день | до 151 |
| 2–5 днів | до 85 |
| 6 днів життя — 6 місяців | до 204 |
| 7 місяців — 1 рік | 8-34 |
| 1–3 року | 8-18 |
| 4–6 років | 8-23 |
| 7–12 років | 8-17 |
| 13–17 років (жінки) | 8-30 |
| 12–17 років (чоловіки) | 10-40 |
Підвищення концентрації ГГТП у сироватці крові може бути викликано:
- ушкодженням клітин печінки з руйнуванням їх стінок-мембран;
- «вимиванням» гама-глутамілтранспептидази жовчю при її застої;
- збільшенням її вироблення клітинами при впливі деяких ферментів, алкоголю й лікарських засобів.
В 70-х роках було проведено дослідження в медичному центрі NewYork-Presbyterian / Columbia University, в якому прийняло участь 230 пацієнтів із різноманітними хворобами печінки, підшлункової залози, жовчовивідних шляхів, кісток тощо. Метою дослідження було встановлення рівня та ймовірності збільшення понад норму концентрації ферментів – ГГТП, АЛТ, АСТ, лужної фосфатази. Щодо глутаміл-транспептидази, результати наводяться в наступній таблиці:
| Хвороба | Кількість випадків, коли спостерігали збільшення вмісту ГГТП (у %) | Середній рівень збільшення концентрації ГГТП (в скільки разів понад норму) |
|---|---|---|
| Гепатити | 94 | 5,2 |
| Холецистит та холелітіаз | 100 | 7,0 |
| Холангіт | 100 | 8,3 |
| Метастази карциноми | 100 | 13,2 |
| Алкоголізм | 80 | 3,3 |
| Цироз печінки | 83 | 4,4 |
| Гранулома печінки | 100 | 10,1 |
| Гострий панкреатит | 100 | 10,0 |
| Карцинома підшлункової залози або жовчовивідних шляхів | 100 | 19,6 |
| Серцева недостатність | 100 | 6,0 |
Особливо чутлива гама-глутамілтранспептидаза до впливу тривалого споживання алкоголю на тканини печінки, тому її вимірювання цінне при контролі лікування алкоголізму. Припинення вживання алкоголю знижує концентрацію ферменту приблизно на 50% протягом 10 днів.
Вміст ГГТП підвищується в 90% випадків захворювань печінки. Переважно разом з підвищенням концентрації гама-глутамілтранспептидази, при хворобах печінки одночасно зростають значення АЛТ і АСТ. Якщо їх вміст залишається в нормі при підвищенні ГГТП, то можна припускати наявність захворювання жовчної системи (в 6-20 % хворих). При гострих гепатитах концентрація гама-глутамілтранспептидази підвищується раніше, чим АСТ і АЛТ. На піку захворювання ступінь підвищення концентрації ГГТП нижче, чим АСТ і АЛТ, і приходить у норму значно повільніше. Це дозволяє використовувати ГГТП для контролю видужання хворого.
Одночасно, при хворобах кісток збільшені рівні ГГТП спостерігались лише в 0-10% випадків, за виключення метастазів карциноми в кістках, коли зростання концентрації глутаміл-транспептидази зафіксували у 25%. Крім того, ГГТП не збільшується при багатьох станах, які супроводжуються зростанням рівня лужної фосфатази в крові. Цей факт робить визначення ГГТП користним засобом при діагностуванні хвороб кісток. Часто лікарі стикаються з дилемою, коли вони спостерігають підвищений рівень лужної фосфатази і нездатні розрізнити захворювання печінки та кісткові порушення. В таких ситуаціях вимірюється ГГТП, тому що його рівень підвищується лише при розладах печінки, і залишається сталима при захворюваннях кісток.
Крім причин, зазначених вище, підвищення вмісту гама-глутамілтранспептидази більш ніж в 3 рази викликають препарати протисудомної дії (при епілепсії, еклампсії, отруєннях, правці й т.п.), парацетамол, трициклічні антидепресанти, нервова анорексія, неускладнений цукровий діабет, гіпертиреоз, ожиріння та дистрофічна міотонія.