УКР РУС
Важливо!

Ліпаза

Норма від 13 до 60 ЕД/л
Середня ціна в лабораторіях міста Київ - 152 грн.
Ліпаза

Ліпаза – представник великої родини ферментів, які розщеплюють жири. Її визначення є важливим аналізом при діагностиці та контролі лікування хвороб підшлункової залози; у першу чергу йдеться про її запалення ‒ панкреатит. Всі представники ліпаз за допомогою гідролізу розділяють жири на складові: жирні кислоти, гліцерин тощо. Серед десятка членів цієї родини основною є панкреатична ліпаза, яка виробляється клітинами підшлункової залози. У випадку ушкодження цієї залози внаслідок запалення, некрозу, травми, впливу новоутворення та інших патологічних факторів, панкреатична ліпаза потрапляє у кров, де її наявність можна визначити біохімічними методами.

Ліпази присутні у всіх живих організмах. Навіть деякі віруси виробляють специфічні ліпази. Справа у тому, що вуглеводи та жири є універсальними джерелами енергії для всіх організмів. Розщепленням вуглеводів займається амілаза. У свою чергу, ліпази розщеплюють тригліцериди до жирних кислот, які, власне, й є постачальниками енергії, потужнішими за вуглеводи: з одного граму жирних кислот одержується близько 9000 кал, а з граму вуглеводів лише 4000 кал. Саме з цієї причини організми зберігають “енергетичні запаси” у формі жирів ‒ тобто тригліцеридів. За необхідності, вони розщеплюються ліпазами, і жирні кислоти надходять у біохімічні процеси.

Підшлункова або панкреатична ліпаза діє так: жовч, що виділяється із жовчного міхура в дванадцятипалу кишку, впливає на великі краплини жиру та перетворює їх на емульсію, отже ‒ збільшує площу контакту. Панкреатична ліпаза надходить з підшлункової залози і активується під впливом коліпази (білок-кофермент, який також виділяється підшлунковою залозою). Ліпаза успішно розщеплює жири; продукти гідролізу переміщуються перистальтикою вздовж тонкої кишки, де всмоктуються в лімфатичну систему.

В нормі панкреатична ліпаза практично не виявляється у крові. Її вихід за межі кишечнику матиме руйнівні наслідки для всього організму, внаслідок високої біологічної активності.

Використовувати ліпазу для діагностики гострого панкреатиту вперше запропоновано ще на початку 1930-х років Черрі та Кренделом (Cherry, Crandall). Визначення активності ліпази в крові вважають одним з найбільш інформативних способів лабораторної діагностики гострого панкреатиту. Через 4-8 годин після початку гострого панкреатиту вміст ліпази у крові починає збільшуватись і досягає максимуму через 12−24 год; при цьому зростання становить до 200 разів більше за норму. Після початку лікування гострого панкреатиту вміст ліпази поступово зменшується, проте залишається більшим за норму протягом 8-14 днів.

Період напіврозпаду ліпази в плазмі крові становить 7-14 годин. Це довше, ніж період напіввиведення амілази, і в результаті активність ліпази в крові залишається збільшеною довше, ніж амілази. Ліпаза фільтрується клубочком ниркового нефрону і після цього реабсорбується канальцями. Саме ця реабсорбція може бути причиною більш тривалого періоду напіввиведення ліпази порівняно з амілазою, оскільки остання не зазнає канальцевої реабсорбції. Таким чином, вміст ліпази у крові при гострому панкреатиті збільшується і знижується одночасно з підвищенням та зниженням концентрації загальної амілази, але в норму ліпаза вертається пізніше за амілазу.

Порівняння змін концентрації амілази та ліпази у плазмі крові при гострому панкреатиті

Фермент Ріст концентрації Пік Повернення в норму
Ліпаза 4-6 годин 48 годин 8-14 днів
Амілаза 2-4 годин 24-48 годин 5-7 днів

Чутливість ліпази до гострого панкреатиту за різними дослідженнями становить від 85 до 100 %. Приблизно такі самі значення наводяться і для амілази. Незважаючи на подібність, можна зробити висновок, що потенційні переваги ліпази над амілазою включають трохи кращу специфічність та більш тривалий період напіввиведення.

Підвищення вмісту ліпази не є специфічним тестом лише для гострого панкреатиту. Існує низка станів та хвороб, при яких у сироватці крові спостерігають надлишкову концентрацію ліпази, а саме:

  • Гострий холецистит,
  • Синдром після холецистектомії (видалення жовчного міхура),
  • Обструкція жовчних шляхів,
  • Інфаркт кишечнику,
  • Виразки дванадцятипалої кишки,
  • Камені підшлункової залози,
  • Карцинома підшлункової залози,
  • Діабетичний кетоацидоз,
  • Жирова емболія,
  • Перелом кісток,
  • Ін’єкції гепарину,
  • Запальні захворювання кишечнику.

На відміну від амілази, вміст ліпази не підвищується при паротиті, позаматковій вагітності, раку легень, апендициті. Ліпаза сироватки крові зростає при гострому алкогольному панкреатиті, у той час, як підвищення амілази більш характерно для хворих із закупоркою жовчовивідних шляхів, великого дуоденального сосочка та проток підшлункової залози. Для уточнення діагнозу підраховують ліпазо-амілазовий коефіцієнт: відношення активності ліпази до активності амілази в сироватці крові. Якщо його значення вище 2 можна прогнозувати в пацієнта гострий алкогольний панкреатит.

В діагностуванні важкості гострого панкреатиту у дорослих, рівні (концентрації) ліпази та амілази не мають значення. Цікаво, що у дітей ситуація зворотна, спостерігається безпосередня залежність важкості перебігу панкреатиту від вмісту ліпази у плазмі крові. Було виявлено, що рівень ліпази більше ніж у 7 разів вище верхньої норми вмісту протягом 24 годин після початку хвороби був пов'язаний з важкою формою панкреатиту, а рівні нижче цього порогу вказують на менш виражену форму захворювання. Ймовірною причиною цього явища є той факт, що у дітей практично завжди спостерігають ідіопатичний панкреатит,а у дорослих найчастіше ‒ алкогольний.

Є дослідження, які показують, що одночасне визначення вмісту амілази (у крові й сечі) і ліпази збільшує точність при діагностуванні гострого панкреатиту. Загалом, підвищення обох або одного з ферментів виявляють в 98% хворих з гострим панкреатитом. За рекомендаціями Американського Коледжу Гастроентерології (American College of Gastroenterology) при діагностуванні гострого панкреатиту рекомендовано вважати збільшення вмісту ліпази та амілази більше як у три рази ознакою гострого панкреатиту. Одночасно, якщо у пацієнта наявні клінічні ознаки гострого панкреатиту, а рівні ліпази та амілази знаходяться в нормі, то відкидати діагноз не можна, а аналізи слід повторити через декілька годин.