УКР РУС
Важливо!

Лужна фосфатаза

Норма для чоловіків від 35 до 104 ЕД/л, жінок - від 40 до 129 ЕД/л
Середня ціна в лабораторіях міста Київ - 110 грн.
Лужна фосфатаза

Лужна фосфатаза (ALP, ЛФ) ‒ ціла родина ферментів, які належать до мембранних глікопротеїнів (складні білки, які розташовані на поверхні клітин та сполучені з цукрами). Лужні фосфатази поширені в природі; вони знайдені в організмі людини, тварин, рослин, грибів та бактерій, за винятком деяких вищих рослин. У людини їхні максимальні концентрації виявлені в слизовій оболонці кишечнику, молодих клітинах кісток, стінках жовчних проток печінки, плаценті і в молочних залозах в період годівлі грудьми.

Лужна фосфатаза у ссавців, до яких належить людина, являє собою металлофермент на базі цинку, якій складається з двох білкових частин (димер). В їхню структуру з металів включено чотири іони ‒ два цинку (Zn2+) і по одному магнію (Mg2+) та кальцію (Ca2+), які забезпечують належну активність ферменту. Крім того, наявність катіонів металів надає лужній фосфатазі правильну форму та опосередковано забезпечує взаємодію між елементами (субодиницями) всього ферменту.

Фермент відкрито у 1907 році, коли перша інформація про його властивості була опублікована в бюлетені Токійського Імператорського університету. Автором публікації був Сузукі із колегами. Цікаво, що сама стаття написана німецькою мовою, яка в ті часи була інтернаціональною мовою хіміків.

Функція лужної фосфатази ‒ гідроліз різних монофосфатних ефірів із одержанням неорганічних фосфатів. Крім цього, численними дослідженнями показана участь лужної фосфатази у розвитку ембріона і диференціації його тканин, та опосередкована участь в переміщенні жирів (ліпідів). Вона є одним з елементів транспорту фосфатів в нирках та кишечнику, а також в транспорті імуноглобулінів G під час вагітності. Важливою функцією лужної фосфатази є участь в утворенні кісток (іхній мінералізації).

Лужна фосфатаза людини поділяється на чотири специфічні фракції, залежно від тканини, в якій вона переважно знаходиться:

  • плацентарна лужна фосфатаза (PLALP),
  • лужна фосфатаза кишківника (IALP),
  • печінково-кістково-ниркова (або неспецифічна) лужна фосфатаза (L/B/K ALP або TNSALP),
  • лужна фосфатаза статевих клітин (GCALP).

Щонайменше три із зазначених вище форм лужної фосфатази, а саме ‒ плацентарну, кишечнику та печінково-кістково-ниркову, можна розрізнити структурними, біохімічними та імунологічними методами.

Коротка інформація по окремих фракціях лужної фосфатази

  1. Плацентарна лужна фосфатаза присутня у значних кількостях в плаценті. У нормі в сироватці крові можна знайти лише сліди цієї форми ферменту. Частина активності плацентарної лужної фосфатази пов’язана з нейтрофілами (вид сегментоядерних лейкоцитів). Поява цієї лужної фосфатази в крові пов’язана із активізацією відповідного гену в ракових клітинах і вказує на розвиток пухлини. Таку форму лужної фосфатази називають ізоферментом Регана (Regan isoenzyme).
  2. Лужна фосфатаза кишечнику ‒ частково теплостійкий фермент, високий рівень якого спостерігають у тканинах кишківника. На відміну від інших форм лужної фосфатази її вуглеводневі бічні ланцюги не закінчуються сіаловою кислотою. В той самий час, лужна фосфатаза кишечнику, яка виділена з тканин плоду характеризується наявністю сіалової кислоти. Це вказує на існування окремого гена, який кодує утворення цього ферменту в період розвитку плоду. Цей ген може повторно спрацювати в ракових тканинах, таким чином виявлення у дорослого пацієнта форми лужної фосфатази кишечнику, характерної для плоду, вказуватиме на розвиток пухлини. Така форма лужної фосфатази називається ізоферментом Кашара (Kasahara isoenzyme).
  3. Лужна фосфатаза статевих клітин ‒ частково термостійкий фермент, присутній у малих кількостях в зародкових статевих клітинах (гоноцитах) ембріональних та деяких неопластичних тканин. У незначних кількостях її виявляють в плаценті. Так само, як і для плацентарної лужної фосфатази, цей тип ферменту продукується клітинами пухлин (NAGAO isoenzyme).
  4. Печінково-кістково-ниркова (неспецифічна) лужна фосфатаза ‒ форма ферменту, яка руйнується при нагріванні (термолабільна); широко розповсюджена у всьому організму, особливо в печінковій, скелетній та нирковій тканинах. Вона складає більшу частину всієї лужної фосфатази у дорослих (орієнтовно 85%).

Таким чином, якщо у пацієнта вимірюється загальна лужна фосфатаза, як це робиться в звичайних лабораторіях, то можна вважати, що проводиться вимірювання її печінково-кістково-ниркової фракції. Загалом можна стверджувати, що збільшення вмісту лужної фосфатази у сироватці крові асоціюється з наявністю захворювань, які вражають кісткову, печінкову та ниркову тканини.

Норма лужної фосфатази в сироватці крові  для дітей і підлітків дещо відрізняється від норми для дорослих:

Вік Вміст лужної фосфатази, Ед/л
1 день  до 250,0
2–5 днів  до 231,0
6 днів життя — 6 місяців  до 449,0
7 місяців — 1 рік  до 462,0
1–3 року  до 281,0
4–6 років  до 269,0
7–12 років  до 300,0
13–17 років (жінки)  до 187,0
12–17 років (чоловіки)  до 390,0

Збільшення вмісту лужної фосфатази понад норму вказує на активне формування кісткової тканини, оскільки цей фермент є побічним продуктом діяльності остеобластів, наприклад при хворобі Педжета (остоз або остеіт деформуючий). Подібне збільшення може бути спричиненим захворюванням, яке впливає на рівень кальцію в крові (гіперпаратиреоз), та дефіцитом вітаміну D. Рівень лужної фосфатази також підвищений у людей з целіакією. У дітей до періоду статевого дозрівання вміст лужної фосфатази підвищений.

Вироблення ненормальних для здорової людини фракцій лужної фосфатази пов'язана з різноманітними формами раку. Наприклад, плацентарна та статева лужна фосфатаза надмірно виробляються клітинами раку молочної залози та хоріокарциноми, відповідно. Загалом, плацентарна лужна фосфатаза ‒ це маркер раку яєчників, яєчок, легенів та шлунково-кишкового тракту. Високі рівні печінково-кістково-ниркової лужної фосфатази можуть вказувати на наявність остеосаркоми та метастазів в кістковій тканині. Є відомості про зв’язок між високим рівнем лужної фосфатази кишківника та гепатоцелюлярною карциномою. Із нещодавніх досліджень привертає увагу виявлення зв’язку між збільшенням вмісту печінково-кістково-ниркової лужної фосфатази та хворобою Альцгеймера.

Вміст лужної фосфатази збільшується при самих різних ушкодженнях клітин печінки, аж до їхнього руйнування, а також при порушеннях відтоку жовчі. Підвищення концентрації лужної фосфатази у печінці відіграє провідну роль при вірусних і аутоімуних гепатитах, токсичних ушкодженнях печінки (у т.ч. лікарськими препаратами). Однак, при вірусних гепатитах концентрація лужної фосфатази підвищується незначно (на відміну від АЛТ або АСТ). Зростання її вмісту виявляють і в жовтяничних хворих із цирозом печінки (в третини випадків). Приблизно у половини хворих інфекційним мононуклеозом на першому тижні захворювання відзначають підвищені концентрації лужної фосфатази.

Значно збільшується вміст лужної фосфатази при холестазі (порушеннях відтоку жовчі), а закупорка жовчних проток супроводжується її різким збільшенням. Підвищення концентрації лужної фосфатази спостерігають в 90% хворих первинним раком печінки і при метастазах у печінку.

Знижена концентрація ферменту у вагітних може свідчити про недостатність розвитку плаценти. Крім зазначених вище причин вміст лужної фосфатази може підвищуватися при захворюваннях кишечнику, у тому числі при бактеріальних інфекціях.

Зменшення рівня лужної фосфатази нижче за норму зустрічаються рідше, ніж його збільшення. Його викликають деякі стани або захворювання, такі як:

  • гіпофосфатазія (рідкісна вроджена хвороба, спричинена дефіцитом печінково-кістково-ниркової лужної фосфатази),
  • жінки в постменопаузі, які отримують терапію естрогеном через остеопороз,
  • нещодавно перенесені операції на серці,
  • недоїдання,
  • дефіцит магнію,
  • гіпотиреоз,
  • важка анемія,
  • ахондроплазія та кретинізм у дітей,
  • стан після важкого ентериту,
  • хронічний мієлоїдний лейкоз,
  • вживання оральних контрацептивів.

Незважаючи на те, що лужна фосфатаза є одним з найбільш ретельно досліджених ферментів, її метаболізм ще не повністю з'ясований. Протягом десятиріч досліджень було чітко встановлена діагностична цінність цього ферменту, і лужна фосфатаза стала одним з найбільш корисних лабораторних досліджень для оцінки рівня холестазу та хвороби кісток. Вивчення лужної фосфатази продовжується; щороку науковці знаходять нові застосування для її окремих фракцій.

На сьогодні вже розроблені методики для точної ідентифікації різних форм (фракцій) лужної фосфатази, пов'язаних з конкретними хворобами. Слід очікувати, що визначення фракцій лужної фосфатази може стати діагностичним тестом для диференціювання різних розладів печінки та маркером злоякісних новоутворень.