Гепатит С - небезпечне інфекційне захворювання. Його збудник - вірус гепатиту С (HCV), який відрізняється великим різноманітимо форм (високою генетичною мінливістю). На сьогодні налічують 11 форм вірусу гепатиту С, проте для нашого регіону актуальними є дві форми: перша і друга, які, у свою чергу, підрозділяються на субтипи.
У відповідь на інфікування вірусом гепатиту С, плазматичні клітини організму починають синтезувати імуноглобуліни (антитіла), спочатку антитіла класу M (IgM), пізніше - класу G (IgG); активується імунітет і вірус виводиться з організму. Антитіла класу М з'являються через 4-6 тижнів після зараження, і зберігаються до 5-6 місяців, за умови, що пацієнт заражається гепатитом С вперше. Якщо зараження повторюється, то рівень IgM може збільшитися знову.
Антитіла класу IgM можуть виявлятися не лише при гострому вірусному гепатиті С, але й при його хронічній формі. Зниження їхньої кількості в процесі лікування хворих хронічним гепатитом С може свідчити про ефективність вибраної терапії. Для оцінки інтенсивності розмноження вірусу HCV можна використати відношення вмісту IgM до IgG. У гостру фазу інфекції коефіцієнт IgM/IgG знаходиться в межах 3 − 4 (переважання антитіл IgM свідчить про високу активність процесу). При одужанні цей коефіцієнт повинен знижуватися до значень менше 2.
Для уточнення діагнозу, окрім визначення вмісту IgG до вірусу гепатиту С, рекомендується провести діагностику альтернативним способом, наприклад методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ПЛР дозволяє визначити наявність вірусу HCV задовго до появи імуноглобулінів в крові.