Гепатит В - небезпечне інфекційне захворювання. Його збудник - вірус гепатиту B (HBV). На відміну від вірусу гепатиту А, вірус гепатиту B характеризується значним різноманіттям форм (високою генетичною мінливістю). Зараження вірусом призводить до розвитку гострого гепатиту, проте в 90% випадків хвороба завершується одужанням. У 10% випадків захворювання гепатит В переходить з гострої в хронічну форму, небезпека якої полягає в ймовірному розвитку цирозу печінки.
У ядрі вірусу гепатиту В знаходиться декілька специфічних білків (антигенів), серед них ядерний антиген - HBcAg. Потрапляючи в кров він розщеплюється з утворення антигену HBeAg. У відповідь на появу цього антигену, організм починає виробляти специфічні білки — імуноглобуліни (антитіла), переважно класів IgM і IgG. Вони виявляються з'являються в середньому через 6-8 тижнів після появи поверхневого (австралійського) антигену HBsAg, і відображають закінчення періоду розмноження вірусу гепатиту В.
Ці антитіла є першими захисними антитілами; їх поява свідчить про сприятливий прогноз перебігу захворювання. Вони з'являються в гострий період і зберігаються до 5 років після перенесеної інфекції. З іншого боку - відсутність їхньої появи впродовж 12 тижнів, при підтвердженні діагнозу гепатит В, прогнозує хронічний перебіг гепатиту, а через 6 місяців підтверджує його. При хронічному гепатиті антитіла до HBeAg виявляють в крові хворого разом з HBsAg.
Одночасне виявлення сумарних антитіл до HBeAg і HBcAg за відсутності в сироватці крові австралійського антигену HBsAg і сумарних антитіл до HBsAg дозволяє діагностувати нещодавно перенесений гострий гепатит В.