Гепатит С - небезпечне інфекційне захворювання. Його збудник - вірус гепатиту С (HCV), який відрізняється великим різноманітимо форм (високою генетичною мінливістю). На сьогодні налічують 11 форм вірусу гепатиту С, проте для нашого регіону актуальними є дві форми: перша і друга, які, у свою чергу, підрозділяються на субтипи.
У відповідь на інфікування вірусом гепатиту С, плазматичні клітини організму починають синтезувати імуноглобуліни (антитіла): спочатку антитіла класу M (IgM), пізніше - класу G (IgG); активується імунітет і вірус виводиться з організму. Таким чином, визначення IgG не може використовуватись для ранньої діагностики вірусного гепатиту. Відчутне збільшення концентрації імуноглобулінів класу G відбувається в стадію хвороби, що називається реконвалесценція, яка характеризується поступовим відновленням нормальних функцій ураженого органу або системи. Слід розуміти, що реконвалесценція часто починається ще в гостру фазу захворювання.
При вірусному гепатиті С імуноглобуліни класу G з'являються приблизно через 3 місяці після зараження, досягають максимуму концентрації до 5-6 місяця і зберігаються в крові на постійному рівні впродовж усього періоду хвороби і одужання. Надалі їх концентрація зменшується, при цьому зазвичай IgG до HCV зберігаються на мінімальному рівні на все життя. Для уточнення діагнозу, окрім визначення вмісту IgG до вірусу гепатиту С, рекомендується провести діагностику альтернативним способом, наприклад методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ПЛР дозволяє визначити наявність вірусу HCV задовго до появи імуноглобулінів в крові.