Визначення гемоглобіну є одним з найважливіших та основних лабораторних досліджень крові. Цей аналіз є обов'язковим при з'ясуванні загального стану пацієнта, особливо при підозрі на захворювання системи кровотворення. Разом з підрахунком еритроцитів, зміна значення гемоглобіну може вказувати на наявність анемії внаслідок хвороб, крововтрати або отруєння. Вміст гемоглобіну в крові, переважно, не встановлюється окремо; він визначається разом із іншими показниками у загальному клінічному аналізі крові.
Гемоглобін – складний білок, який зв'язує кисень і доносить його до клітин. Він містить у собі залізо, що надає йому червоний колір, який згодом набувають еритроцити – клітини, що несуть у собі гемоглобін. Кров, яка попадає в легені після проходження через серце, насичується киснем саме завдяки гемоглобіну. Після такого насичення вона розподіляється по кровоносній системі та доносить кисень до всіх органів тіла, і далі повертається до циклу.
Крім того, що гемоглобін переносить кисень до тканин тіла, він зв'язує в них певну кількість вуглекислого газу, який вивільняє в легенях, де знову насичується киснем. Таким чином, ми вдихаємо повітря з малим вмістом вуглекислого газу, а видихаємо з більшим.
Будь-яке зменшення концентрації гемоглобіну в крові має викликати стурбованість. При цьому треба враховувати й інші показники загального аналізу крові – вміст еритроцитів, гематокрит, кольоровий показник. Загалом прийнято, що зменшення концентрації гемоглобіну в крові до 120 г/л та менше вказує на розвиток анемії. Концентрація гемоглобіну 30-40 г/л — показник вираженої анемії, при якій необхідні невідкладні заходи. Мінімальна його кількість в крові, що сумісна з життям, — 10 г/л.
У різному віці нормальні показники гемоглобіну (так само, як еритроцитів або гематокриту) дещо відрізняються:
| Вік | Жінки, г/л | Чоловіка, г/л |
|---|---|---|
| Кров з пуповини | 135−200 | 135−200 |
| 1−3 дня | 145−225 | 145−225 |
| 1 тиждень | 135−215 | 135−215 |
| 2 тиждень | 125−205 | 125−205 |
| 1 місяць | 100−180 | 100−180 |
| 2 місяця | 90−140 | 90−140 |
| 3−6 місяців | 95−135 | 95−135 |
| 0,5−2 років | 106−148 | 114−144 |
| 3−6 років | 102−142 | 104−140 |
| 7−12 років | 112−146 | 110−146 |
| 13−16 років | 112−152 | 118−164 |
| 17−19 років | 112−148 | 120−168 |
| 20−29 років | 110−152 | 130−172 |
| 30−39 років | 112−150 | 126−172 |
| 40−49 років | 112−152 | 128−172 |
| 50−59 років | 112−152 | 124−172 |
| 60−65 років | 114−154 | 122−168 |
| Більше 65 років | 110−156 | 122−168 |
У крові людини присутні кілька типів гемоглобіну (далі його позначаємо як Hb): HbA1 (96−98%), HbA2 (2−3%), HbF (1−2%), які відрізняються за складом білку, фізичними властивостям і, головне, – здатності приєднувати кисень.
У немовлят переважає HbF – 60-80%, до 5-го місяця життя його кількість знижується до 10%. HbA з'являється в 12-тижневого плода, у дорослого він становить основну масу Hb.
Збільшення вмісту HbF вказує на серйозні проблеми в кровотворенні. У концентрації до 10% його можна виявити при апластичній, мегалобластній анеміях, лейкемії; при великий β-таласемії він може становити 60-100% від загального Hb, при малій – 2-5%. Підвищення кількості HbA2 характерно для β-таласемії ( при великий β-таласемії – 4-10%, при малій – 4-8%).
Поява патологічних форм гемоглобіну (гемоглобіни S, C) пов'язане з неправильним (мутантним) синтезом білка, з якого він складається – глобіну. Найпоширеніша патологія – гемоглобінопатія S або серповидно-клітинна анемія. Основний метод виявлення патологічних форм Hb — метод електрофорезу.
Розшифрувати значення гемоглобіну в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз крові можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.