Час згортання крові традиційно визначають за Сухарьовим. Сама процедура визначення часу згортання крові досить проста – кров набирається в скляну трубку (капіляр Панченкова, яким визначають ШОЕ). Капіляр нахиляється вправо й уліво під кутом 30−45° кожні 30 секунд. Кров вільно переміщається усередині капіляра. Лаборант засікає початок утворення фібринового згустку – з початком згортання рух крові вповільнюється. У момент повного згортання кров перестає рухатися.
У нормі в здорової людини початок згортання крові перебуває в діапазоні від 30 сек до 2 хв, кінець – від 3 до 5 хв.
Час згортання крові – орієнтовний показник, який не вказує на конкретне захворювання. Цей показник характеризує процес згортання крові в цілому й не дає можливості виявити механізми, що ведуть до його порушення. Однак, час згортання крові зменшується тільки в результаті утворення білка – кров'яної протромінази.
Зменшення часу згортання вказує на підвищене утворення цього білка в крові пацієнта, що може призвести до утворення тромбу, з усіма наслідками, що випливають, аж до тромбемболії.
Метод Сухарьова практикується для визначення часу згортання капілярної крові, узятої з пальця, мочки вуха або п'яти (у дітей). Для визначення часу згортання венозної крові використовують метод Лі-Уайта, який не має принципових відмінностей від способу Сухарьова.
Результати, отримані методами Сухарьова й Лі-Уайта можуть суттєво збільшуватися при прийманні деяких лікарських засобів, наприклад антикоагулянтів – гепарину, фраксіпарину і т.д. Час згортання крові також може й зменшитися, наприклад у жінок, що приймають протизаплідні препарати. У кожному разі, інтерпретувати цей і інші лабораторні показники повинен лікар.