Моноцити - одна з форм лейкоцитів, яка разом з лімфоцитами належить до родини агранулоцитів (в нормі не спостерігається зернистості в цитоплазмі). Моноцити – найбільші за розмірами клітини серед лейкоцитів. Їм належить найважливіша роль у фагоцитозі – процесі поглинанні твердих часток і мікроорганізмів. Більшість лейкоцитів мають здатність до фагоцитозу й хемотаксису – здатності самостійно пересуватися між клітками. Але моноцитам ці здатності властиві більше за усіх інших. Завдяки виростам цитоплазми – псевдоподіям, вони можуть активно переміщатися, а наявність у значній кількості спеціальних ферментів наділяє їх здатністю до поглинання залишків клітин, дрібних сторонніх предметів, малярійних плазмодіїв, мікобактерій туберкульозу та інших мікроорганізмів.
Більше того, на відміну від нейтрофілів або еозинофілів (які також поглинають чужорідні тіла) моноцити, зазвичай, не гинуть після фагоцитозу й можуть довго зберігати активність. Тому моноцити відносять до макрофагів, тоді як нейтрофіли й еозинофіли називають мікрофагами. Кількість моноцитів не встановлюється окремо, оскільки вони підраховуються разом з іншими формами лейкоцитів в лейкоцитарній формулі, яка є складовою загального клінічного аналізу крові.
Моноцити здатні поглинати мікробів навіть у кислому середовищі, коли нейтрофіли втрачають свою активність. Проникаючи у вогнище запалення вони знищують мікроорганізми, зруйновану тканину, залишки мертвих лейкоцитів, тим самим очищаючи тканини для їхнього наступного відновлення. Також моноцити беруть участь у регуляції процесів кровотворення, імунній відповіді, згортанні крові, перетвореннях жирів і заліза.
Моноцитоз – збільшення абсолютної кількості моноцитів у крові більше 0,8×109/л – супроводжує цілий ряд захворювань. При туберкульозі виникнення моноцитозу вважають доказом активного поширення туберкульозного процесу. При цьому важливим показником є відношення абсолютної кількості моноцитів до лімфоцитів, яке в нормі становить 0,3-1,0. Це відношення буває більше 1 в активну фазу захворювання й знижується при видужанні, що використовують для оцінки перебігу туберкульозу.
Моноцитоз є показником розвитку імунних процесів, але тільки за умови збільшення абсолютного числа моноцитів (а не за рахунок нейтропенії). Абсолютна кількість моноцитів збільшується в крові хворих інфекційним мононуклеозом. При інфекційному ендокардиті, невираженому сепсисі можливий значний моноцитоз, який нерідко спостерігають при відсутності лейкоцитозу. Короткочасний моноцитоз може розвиватися у хворих з гострими інфекціями в період видужання.
Моноцитопенія – зменшення кількості моноцитів (менше за 0,09×109/л).
Розшифрувати значення кількості моноцитів в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз крові можна за допомогою програми автоматичного розшифрування онлайн.