Гіпергідратація

Гіпергідратація (водне отруєння, водна інтоксикація) – порушення водно-сольового обміну, що поялгає в надлишковому вмісті води в цілому організмі або окремих частинах. Найчастіше гіпергідратацію відзначають при нирковій недостатності, її поява можливо при вживанні великої кількості рідини (3 і більше літри за годину).

Основні причини гіпергідратації:

• Збільшення об'єму рідини, яка знаходиться поза клітинами (міжклітинної або інтерстиціальної рідини). Така гіпергідратація проявляється зниженням кількості сечі, що виділяється протягом доби, сонливістю, появою набряків, збільшенням маси тіла. В плазмі крові концентрація натрію суттєво знижується;
• Зростання кількості внутрішньоклітинної рідини. Проявляється гострою серцевою недостатністю, гострою нирковою недостатністю, набряком легень, набряком мозку (кома, судоми).

Гіпергідратація поділяється на:

• Нормоосмолярну, для якої характерні виражений набряковий синдром та підвищений тиск (артеріальна гіпертензія).
• Гіперосмолярну, яка проявляється порушеннями психічної діяльності, підвищенням артеріального тиску, почервонінням шкіри, підвищенням температури тіла, відчуттям спраги.
• Гіпоосмолярна. Основні скарги - порушення сну, слабкість, відраза до води, пронос, нудота із ймовірною блювотою.

До гіпергідратації призводить порушення рівноваги між кількістю води, що надходить і виводиться з організму.  Якщо серце, нирки та гіпофіз функціюють нормально, то вживання надмірної кількості води не викликає гіпергідратацію. У людей, які страждають на захворювання нирок, гіпергідратація зустрічається частіше. Окрім ниркової недостатності, порушення балансу води із розвитком гіпергідратації спостерігають при цирозі печінки, серцевій недостатності, гормональних порушеннях.