Лімфоцити - одна з форм лейкоцитів, яка, разом із моноцитами, належить до родини агранулоцитів (в нормі не спостерігається зернистості в цитоплазмі). Лімфоцити є головним елементом імунної системи хребетних, до яких належить й людина. Їхнє основне завдання полягає в розпізнаванні чужорідних білків (антигенів) і участі в імунологічній відповіді організму, включаючи знищення пухлинних клітин, клітин, заражених вірусами й інших ушкоджених клітин власного організму. Знищенням ворожих мікроорганізмів займаються нейтрофіли, а лімфоцити опікуються власними клітинами, зберігаючи їх у цілісності.
Родина лімфоцитів включає в себе природні кілери (NK-клітини), Т-лімфоцити та В-лімфоцити. Походження їхньої назви “лімфоцити”, пов'язано із лімфою, де їх вперше виявили та ідентифікували в проміжку між 1885-1890 р.р.
Утворення та розвиток лімфоцитів
У всіх лімфоцитів є спільний попередник (прогенітор) ‒ стовбурова клітина, яка під впливом різних чинників перетворюється у декілька стадій в дорослий (зрілий) лімфоцит. Формування лімфоцитів називається лімфопоез. В шляху розвитку для кожного типу лімфоцитів є свої характерні особливості лімфопоезу:
Т-лімфоцити:
Попередники лімфоїдних клітин, після утворення в кістковому мозку, мігрують в кору тимусу (звідси і літера “Т” в назві), де дозрівають у середовищі, вільному від антигенів на протязі тижня. За цей час більша частина Т-лімфоцитів вмирає та поглинається макрофагами у тканинах тимуса; лише 2-4% цих лімфоцитів виживає і становляться невеликими Т-лімфоцитами, що відпочивають. Такий величезний відсів пов’язаний із тим, що імунна система організму інтенсивно перевіряє всі лімфоцити тимусу на здатність до виконання функцій. Після активації у тимусі Т-лімфоцити проходять декілька послідовних стадій розвитку:
- З малого лімфоциту, що відпочиває, утворюється великий лімфоцит (лімфобласт);
- Лімфобласт ділиться декілька разів; таким чином з’являється популяція середніх та малих лімфоцитів, які мають однакову антигенну специфіку.
В результаті утворюється група невеликих лімфоцитів, які візуально не відрізняються від малого попередника, що відпочиває. Таким чином у крові можна помітити послідовно такі стадії: пролімфоцит — великий лімфоцит — малий лімфоцит.
В-лімфоцити:
В-лімфоцити утворюються та розвиваються у кістковому мозку і селезінці. Літера “В” в їхній назві натякає на орган бурса (або Фабріциєва сумка), який наявний лише у молодих птахів, і у якому вперше вивчали ці клітини. Після дозрівання, В-клітини залишають кістковий мозок і мігрують у периферичні лімфоїдні тканини, такі як лімфатичні вузли. Там вони активізуються і стають здатними розпізнавати антиген. Після активізації В-лімфоцит ділиться та диференціюється, перетворюючись на плазматичну клітину. Плазматична клітина, кінцевий етап розвитку В-лімфоцитів, є своєрідною фабрикою антитіл, які відіграють важливу роль в імунній відповіді на чужорідне вторгнення.
Природні кілери (NK-клітини):
Природні кілери або NK-клітини (літери NK це абревіатура від Natural Killer) проходять весь цикл розвитку в кістковому мозку. NK-клітини не мають антиген-специфічних рецепторів, які дозволяють решті лімфоцитів розпізнавати конкретних збудників захворювань або інші чужорідні агенти. Після дозрівання і вивільнення з кісткового мозку вони циркулюють у крові, де знищують власні змінені клітини ‒ ракові або інфіковані вірусами. Загалом лімфоцити належать до родини агранулоцитів, тобто лейкоцитів, які не мають гранул. Однак NK клітини є винятком. У них є численні гранули, які забезпечують їхню здатність знищувати клітини, і ці гранули є причиною того, що NK-клітини мають альтернативну назву ‒ великі гранулярні лімфоцити (LGL, Large Granular Lymphocytes).
Загальна інформація про форми лімфоцитів
| Назва | Призначення | Кількість, (середня, від і до) % |
|---|---|---|
| Природні кілери або NK-клітини | Знищення (лізис) ракових клітин та клітин, уражених вірусом | 7 (2-13) |
| Т-хелпери | Вироблення цитокінів та факторів, які регулюють діяльність клітин імунної системи | 46 (28-59) |
| Т-кіллери | Знищення (лізис) ракових клітин та клітин, уражених вірусом та чужорідних (генетично відмінних) тканин, наприклад після трансплантації | 19 (13-32) |
| Гамма-дельта T-лімфоцити | Остаточно не встановлено, припускають регулювання імунітету | 5 (2-8) |
| В-лімфоцити | Вироблення антитіл | 23 (17-47) |
У дітей до 4-6 років в загальній кількості лейкоцитів переважають лімфоцити, після 6 років відбуваються зміни й серед лейкоцитів починають переважають нейтрофіли. Лімфоцити беруть активну участь у патологічних механізмах імунодефіцитних станів (недостатність іммуної системи), інфекційних, алергійних, онкологічних захворювань, трансплантаційних конфліктів (які виникають після пересадки органів або встановлення різних штучних елементів, наприклад суглобів), а також аутоімуних процесів (наприклад ревматизму). Кількість лімфоцитів не встановлюється окремо, оскільки вони підраховуються разом з іншими формами лейкоцитів в лейкоцитарній формулі, яка є складовою загального клінічного аналізу крові.
Зміни в кількості лімфоцитів
При перерахованих процесах кількість лімфоцитів у крові може суттєво змінюватися. У результаті адекватної відповіді організму відбувається збільшення кількості лімфоцитів – лімфоцитоз, при неадекватній відповіді кількість лімфоцитів може знижуватися – лімфопенія (лимфоцитопенія).
Розрізняють абсолютний і відносний лімфоцитоз. Абсолютне число лімфоцитів розраховується подібно до підрахунку загального числа лейкоцитів, еритроцитів або тромбоцитів у крові, тобто це не відсотки лімфоцитів від загального числа лейкоцитів, а саме їх кількість у літрі крові.
Абсолютний лімфоцитоз: абсолютна кількість лімфоцитів у крові перевищує 4×109/л у дорослих, 9×109/л у дітей молодшого віку й 8×109/л у дітей старшого віку. Він спостерігається при лімфолейкозах (у 70-90 % випадків), вірусних інфекціях, у тому числі при мононуклеозі, багатьох бактеріальних інфекціях, тіреотоксикозі, ревматоїдному артриті і т.д. Відносний лімфоцитоз спостерігається при грипі, вірусному гепатиті, черевному тифі, сифілісі, токсоплазмозі, малярії, у період видужання після гострих інфекційних захворювань.
Абсолютна лімфопенія – кількість лімфоцитів у крові менш 1×109/л – виникає при деяких гострих інфекціях і захворюваннях. Лімфопенія характерна для початкової стадії інфекційно-токсичного процесу, що пов'язане з переміщенням лімфоцитів із крові до вогнищ запалення.
Лімфоцити і ВІЛ-інфекція
Підрахунок загального числа лімфоцитів у лейкоцитарній формулі може успішно застосовуватись для визначення прогресування захворювання та ризику розвитку умовно-патогенної (опортуністичної) інфекції у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.
Загалом, ключовими показниками у встановленні стану пацієнта інфікованого ВІЛ є кількість клітин CD4 і відсоток клітин CD4. CD4 ‒ імуноглобулін, наявний на поверхні окремих форм лімфоцитів (Т-хелперів) та інших лейкоцитах. Ці аналізи найчастіше використовуються при лікуванні безсимптомних форм, коли стадію захворювання складно оцінити клінічно та для яких лабораторні вимірювання є підставою для початку лікування або профілактики опортуністичної інфекції (викликаною умовно-патогенними мікроорганізмами на тлі пригніченого імунітету у ВІЛ-позитивних пацієнтів). Проте, це вартісне і непросте дослідження, мало доступне у країнах, що розвиваються.
Дослідження продемонстрували, що чутливість та специфічність підрахунку лімфоцитів не є достатньо високою, щоб взагалі замінити обчислення кількість клітин CD4. Проте, визначення числа лімфоцитів може бути корисними в умовах відсутності доступу до сучасних методик і обладнання та з метою зменшення загальних витрат на лікування. Наприклад, в одному серйозному дослідженні були проаналізовані відомості про 3917 дітей з ВІЛ-інфекцією у Європі та США. Автори довели, що загальна кількість лімфоцитів була потужним показником ризику прогресування захворювання. Для дітей віком старше 2 років 12-місячний ризик смерті та СНІДу різко збільшувався при досягненні лімфоцитами кількості менше 1,5·109 ‒ 2,0·109 клітин/л.
Лімфоцити і рак
Визначення кількості лімфоцитів давно відіграє важливу роль в лікування ракових захворювань. Основне їхнє призначення ‒ прогноз виживання і оцінка ефективності лікування. Так, групою дослідників проведений аналіз даних 378 пацієнтів з різними формами та стадіями раку, включно із невиліковними хворими. Ними досліджувався зв’язок між загальним виживанням пацієнтів, кількістю лімфоцитів у крові (абсолютний вміст, вираховується у ·109 клітин/л) та відсотковим вмістом лімфоцитів (тобто їхнім відношення у відсотках до всіх форм лейкоцитів).
Встановлено, що вимірювання зміни відсоткового вмісту лімфоцитів перед і під час лікування може представляти просте і потужне лабораторне дослідження для пацієнтів з розвиненою формою раку, на відміну від вимірювання абсолютного вмісту лімфоцитів у крові. Спостерігалась наступна залежність (для хворих з III та IV стадією): пацієнти з підвищеним значенням відсоткового вмісту лімфоцитів та/або абсолютною їхньою кількістю мали значно кращий прогноз, ніж хворі із зменшеним відсотковим вмістом лімфоцитів. Проте, лише зниження відсоткового вмісту лімфоцитів було визначено фактор прогнозу виживання пацієнта.
Відношення кількості нейтрофілів до кількості лімфоцитів
Цікавим і цінним є такий лабораторний параметр, як відношення кількості нейтрофілів до кількості лімфоцитів (NLCR або NLR). Наприклад, він успішно застосовується при лікуванні хворих з негоспітальною (позшпитальною, позалікарняною) пневмонією ‒ гострим, потенційно смертельним захворюванням, яке потребує інтенсивного та ефективного лікування. Встановлено, що значення NLCR зростало у всіх хворих на негоспітальну пневмонію. При чому рівень NLCR у тих хто вижив був відчутно менший, порівняно із тими, хто не залишився в живих.
Загалом, розуміння інформативності відношення кількості нейтрофілів до лімфоцитів полягає у наступному: при запальних процесах зростає кількість нейтрофілів, як відносна, так і абсолютна. Одночасно, при важких ураженнях, зменшується ефективність імунної системи, яку відзеркалює кількість лімфоцитів. Отже, чим більше стає нейтрофілів і менше лімфоцитів, тим важчий стан хворого, адже його організм ослаблений і не може протистояти інфекції. Найвищі значення NLCR зафіксовані при бактеріємії, коли у крові хворого з’являються живі мікроорганізми ‒ збудники пневмонії.
Крім важких інфекційних захворювань, відношення кількості нейтрофілів до лімфоцитів можна використовувати при прогнозі виживання ракових пацієнтів. Для всіх форм та стадій раку встановлено, що NLCR> 4 вказує на гірше загальне виживання. Фактично, пояснення тут таке саме, як і при застосуванні цього параметру для інфекційних хвороб. Збільшення показника вказує на пригнічення імунної системи (зменшується знаменник) та, одночасно, зростання кількості нейтрофілів (у чисельнику) вказує на наявність потужного джерела запалення.
Лімфоцити досить швидко пересуваються й мають здатність проникати в інші тканини, де вони можуть перебувати тривалий час. Лімфоцити можна вважати довгоживучими клітинами. Розшифрувати значення кількості лімфоцитів в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз крові можна за допомогою програми автоматичного розшифрування онлайн.