Мієломна хвороба

Мієломна хвороба (множинна мієлома) – злоякісне пухлинне захворювання крові. Належить до групи парапротеїнемічних лейкозів, при якому клітини пухлини безконтрольно синтезують особливий вид білку – імуноглобуліни або їх складові – парапротеїни. Мієломна хвороба переважно уражає кісткову тканину і проявляється у людей старше 40 років. Чоловіки хворіють частіше за жінок, поширеність захворювання – 3 людини на 100 000 населення в рік.

Пухлинна тканина при мієломній хворобі розростається переважно в пласких кістках (череп, ребра, таз) і в хребті. У кістках активізуються процеси руйнування тканин і вимивання кальцію; з'являються зони руйнування у вигляді пробоїн із гладкими стінками. Пухлина фактично руйнує клітини кісток (остеобласти), що розташовані поруч з нею. Окрім кісткового мозку, пухлина може виявлятися й в інших органах.

Проявляється множинна мієлома частими переломами, болями в кістках. Із-за руйнування кісток збільшується вміст кальцію в крові, що призводить до появи характерних ускладнень у вигляді нудоти та блювоти. Надлишок кальцію відкладається в органах видільної системи (нирки, легені, слизова оболонка шлунку). Оскільки клітини пухлини продукують надмірну кількість імуноглобулінів, вміст нормальних знижується – в результаті пацієнти часто хворіють на бактерійні інфекції.

Унаслідок підвищеної в'язкості крові у хворих мієломною хворобою уражається нервова система, що проявляється головними болями, порушеннями зору, втомою, ураженням очної сітківки. Частина хворих стикається з появою "мурашок" в стопах і п'ястях рук, а також з відчуттям поколювання та онімінням. Внаслідок ураження кісткового мозку, де й розвивається пухлина, у хворих виникає анемія. Її основні симптоми: слабкість, стомлюваність, знижений тиск, тремтіння рук, запаморочення.