Альдостерон – стероїдний гормон кори надниркових залоз. Альдостерон – основний і найбільш сильнодіючий мінералокортикостероїдний гормон людини. Ця група гормонів відповідає за обмін солей (аніонів і катіонів) та баланс рідини в організмі; тим самим вони регулюють артеріальний тиск. Під впливом альдостерону клітини затримують натрій, хлор і воду, одночасно збільшується виведення з сечею калію.
Синтез альдостерону наднирковими залозами залежить від багатьох чинників – вмісту в крові реніну, адренокортикотропного гормону і електролітів: магнію, натрію і, особливо, калію. Збільшення концентрації калію в крові стимулює виділення альдостерону. Примітно, що нормальний вміст альдостерону залежить від положення тіла :
- стоячи: 40-310 пг/мл
- сидячи: 10-160 пг/мл.
Надмірне виробництво наднирковими залозами цього гормону – гіперальдостеронізм, призводить до пониження концентрації калію в крові (гіпокаліємії), зміні кислотності крові (алкалоз), затримці натрію в клітинах, що призводить до підвищення артеріального тиску, судом і порушення сердечного ритму.
Для недостатньої концентрації альдостерону (гіпоальдостеронізм) характерним є підвищений вміст калію в крові, на тлі виведення натрію та падіння його кількості в плазмі. В першу чергу це проявляється зменшенням артеріального тиску (гіпотонія) і зміщенням реакції крові у бік збільшення її кислотності. Найбільш росповсюдженною причиною гіпоальдостеронізму є ушкодження нирок, як результат розвитку цукрового діабету.
Хронічна недостатність кори надниркових залоз (Аддісонова хвороба) характеризується зниженням вмісту альдостерону з одночасним підвищенням концентрації реніну в крові.