Калій – важливий макроелемент, який міститься в нашім організмі. Макроелементи – елементи, що складають живу речовину (калій, натрій, хлор, кальцій, магній, фосфор і сірка); добова доза їх споживання становить більше 200 мг.
Переважна частина калію (до 90 %) знаходиться всередині клітин, ще 10 % припадає на кров і кістки. Він надходить в організм із їжею, всмоктується в тонкому кишечнику і виводиться з сечею (до 90 %), а також з калом і потом. Дослідження вмісту калію в сечі дозволяє оцінювати його добові втрати. Це дослідження важливе для реанімаційних хворих, що перебувають у важкому стані.
Калій є основним позитивно зарядженим іоном (катіоном), який складає внутрішньоклітинну буферну систему. Призначення буферної системи – підтримка кислотно-лужного балансу всередині клітин, що життєво важливо для їхнього існування. У випадку екстрених ситуацій: важких захворювань, отруєнь, травм, шоку і т.д. буферна система до певної межі перешкоджає руйнуванню клітин. Крім того, калій важливий для нормальної роботи нервової системи і мускулатури, утворення глікогену та обміну білку.
Посилене виділення калію із сечею спостерігають при розсмоктуванні набряків, застосуванні сечогінних медикаментів; при різних захворюваннях нирок, які супроводжуються посиленим виділенням сечі. Особливо багато калію виділяється із сечею при підвищеному синтезі деяких гормонів надниркової залози (альдостерон). Частина захворювань нирок, наприклад гломерулонефрит або хронічний пієлонефрит, навпаки викликають зменшення виділення калію із сечею.
Визначення концентрації калію і натрію в сечі відіграє важливу роль у розрізненні форм гострої ниркової недостатності: преренальної (виникаючої при порушеннях кровообігу) і ренальної (пов'язаної із хворобами нирок). У нормі відношення калію до натрію К/Nа = 0,2-0,6. При преренальній формі відношення К/Nа збільшується в 2-2,5 рази, при ренальній навпаки – зменшується.