Гіпоальдостеронізм

Гіпоальдостеронізм – синдром, який виникає при недостатньому синтезі альдостерону корою надниркових залоз. Альдостерон – основний мінералокортикостероїд людини. Він відповідає за обмін солей і баланс рідини, й таким чином регулює артеріальний тиск. Під його впливом в організмі затримується натрій, хлор і вода, при цьому збільшується виведення калію з сечею.

При нестачі альдостерону організм безперервно втрачає натрій, у зв'язку з чим зменшується об'єм позаклітинної рідини, а це призводить до стомлюваності, головних болів, зниження артеріального тиску і тахікардії. Причини виникнення гіпоальдостеронізму вивчені недостатньо. Як і гіперальдостеронізм, він ділиться на дві форми: первинну і вторинну.

Первинний ізольований гіпоальдостеронізм розвивається, в результаті порушень синтезу альдостерону корою надниркових залоз. Вважають, що причиною таких порушень є дефекти ферментів, які контролюють синтез мінералокортикостероїдів. Первинний ізольований гіпоальдостеронізм є вродженою хворобою і проявляється вже в ранньому дитинстві. Тяжкість його симптомів залежить від ступеня втрати солей. Іноді діагностують затримку росту і статевого розвитку.

Ізольований гіпоренінемічний гіпоальдостеронізм – рідкісне захворювання, яке спостерігається переважно у чоловіків. Гіпоренінемічний гіпоальдостеронізм проявляється м'язовою слабкістю, падінням артеріального тиску, непритомними станами, зменшенням частоти сердечних скорочень і ритму дихання.

Вторинний гіпоальдостеронізм виникає внаслідок недостатнього синтезу реніну клітинами нирок, малій концентрації адренокортикотропного гормону в крові, синтезом дефектних форм реніну, зловживання гормональними лікарськими препаратами.