Віруси герпесу викликають різні захворювання. Вірусологи налічують 8 типів вірусу герпесу, серед них найбільш поширеними є тип 1 і 2, які часто визначають спільно.
Небезпека вірусу герпесу 1 або 2 типу визначається його дією на плід під час вагітності. Вірус проникає через плаценту і викликає у плоду, який не має захисту власних антитіл, вроджені дефекти. Крім того, герпес може викликати також самовільний аборт або передчасні пологи. Найбільш ймовірне зараження плоду під час пологів, коли новонароджений проходить через шийку матки і піхву при генітальній герпетичній інфекції у матері.
Таке зараження на 50% збільшує смертність новонароджених, спричинює розвиток важких ушкоджень головного мозку або очей. Дитина може заразитися й після народження, якщо у матері або у батька є герпетичні ураження в роті. Також новонароджений може отримати вірус з материнським молоком. Віруси герпесу типу 1 і 2 викликають у дорослих безліч захворювань, включно до важких уражень центральної нервової системи(менінгіт, менінгоенцефаліт, неврит).
Після вторгнення вірусу в організм, в крові хворого починають з'являтися антитіла(імуноглобуліни), спочатку імуноглобулін класу M (IgM), пізніше – імуноглобулін класу G (IgG); активується імунітет і вірус виводиться з організму. Таким чином визначення IgG не використовується при ранній діагностиці герпетичної інфекції – він виявляється в крові на пізніх стадіях хвороби і визначає стійкий імунітет в подальшому. Оскільки герпетична інфекція дуже поширена, антитіла IgG до вірусу герпесу 1 і 2 виявляють у 90% дорослих. Тому одноразове визначення імуноглобулінів IgG не має ніякого значення в діагностиці. Важливо спостерігати за зміною вмісту антитіл IgG в часі (інтервал відбору аналізу 2-3 тижні). При гострій герпетичній інфекції або повторному зараженні герпесом виявляють наростання рівня імуноглобулінів IgG.