Віруси герпесу викликають різні захворювання. Вірусологи налічують 8 типів вірусу герпесу, серед них найбільш поширеними є тип 1 і 2, які часто визначають спільно.
Небезпека вірусу герпесу 1 або 2 типу визначається його дією на плід під час вагітності. Вірус проникає через плаценту і викликає у плоду, який не має захисту власних антитіл, вроджені дефекти. Крім того, герпес може викликати також самовільний аборт або передчасні пологи. Найбільш ймовірне зараження плоду під час пологів, коли новонароджений проходить через шийку матки і піхву при генітальній герпетичній інфекції у матері.
Таке зараження на 50% збільшує смертність новонароджених, спричинює розвиток важких ушкоджень головного мозку або очей. Дитина може заразитися й після народження, якщо у матері або у батька є герпетичні ураження в роті. Також новонароджений може отримати вірус з материнським молоком. Віруси герпесу типу 1 і 2 викликають у дорослих безліч захворювань, включно до важких уражень центральної нервової системи(менінгіт, менінгоенцефаліт, неврит).
Після вторгнення вірусу в організм, в крові хворого починають з'являтися антитіла(імуноглобуліни), спочатку імуноглобулін класу M (IgM), пізніше – імуноглобулін класу G (IgG); активується імунітет і вірус виводиться з організму. Встановлено, що антитіла IgM до вірусу герпесу типу 1 і 2 з'являються через 4-6 днів після перших проявів хвороби, їхня концентрація сягає максимуму на 2-3 тижні. Збільшення вмісту імуноглобуліну IgM в сироватці крові, встановлене у порівняні з попереднім аналізом, вказує на те, що пацієнт заразився вірусом герпесу уперше. Через 3-4 місяці після захворювання вміст антитіл IgM до вірусу герпесу типу 1 та 2 зменшується і вони не визначаються звичайними лабораторними методами.
IgM першими серед усіх імуноглобулінів виробляються при контакті організму з інфекцією або іншим стороннім об'єктом, тому їх називають імуноглобулінами первинної імунної відповіді. Їхня присутність в крові свідчить про гостру стадію інфекційного процесу.