Цитомегаловірус (HCMV) – вірус, який належить до родини герпес-вірусів, разом зі збудниками простого і генітального герпесу, вітряної віспи та інш. Половина населення світу інфікована цитомегаловірусом, при цьому зі збільшенням віку відсоток заражених росте, досягаючи 91% к 80 рокам. Переважно, після зараження вірус залишається в організмі, не викликаючи жодних ознак захворювання, оскільки його кількість в крові контролюють антитіла. Основна небезпека цитомегаловірусу полягає в його впливі на плід, під час його перебування в лоні матері – вважається, що він є головною причиною виникнення вроджених вад розвитку вірусної природи.
Плід може заразиться як при інфікуванні матері під час вагітності, так і при активації "сплячого" цитомегаловірусу, яким вона заразилася ще до вагітності. При цьому велику небезпеку являє первинне зараження матері, яке в половині випадків призводить до інфікування плоду. Внутрішньоутробне інфікування плоду може статися у будь-який період вагітності, при цьому максимальний ризик відмічають в третьому триместрі. В цілому, біля 0,5% усіх новонароджених заражені вірусом HCMV. Серед інфікованих новонароджених у 90-95% вроджена цитомегаловірусна інфекція не викликає розвитку вад, 5-10% дітей мають клінічні прояви вродженої інфекції (жовтяниця, збільшення печінки і селезінки, мікроцефалія, глухота і так далі).
Найбільш чутливим і точним методом, який дозволяє виявити цитомегаловірус в крові пацієнта, є метод ПЛР – полімеразної ланцюгової реакції. Його суть полягає в тому, що за допомогою спеціальної методики і реактивів генетична інформація вірусу (ДНК або РНК) багаторазово копіюється в лабораторних умовах, збільшуючи свою концентрацію в два рази на кожному циклі копіювання. Це дає можливість виявити вірус або бактерію навіть в тих випадках, коли її вміст складає лише сотню на мілілітр крові.
Друга унікальна перевага методу ПЛР - це його надзвичайна, практично 100% вибірковість стосовно конкретного збудника захворювання. Якщо генетична інформація тестованої бактерії або вірусу в пробі відсутня - то вона не копіюється і не визначається. Цей метод чудово підходить для виявлення цитомегаловірусу на самих ранніх стадіях захворювання. Звернемо увагу на ще одну перевагу цього методу - для його проведення підходить різноманітний біологічний матеріал, а не тільки сироватка крові. Таким матеріалом може бути зішкріб з уретри, плевральна рідина, ліквор, сперма, сік простати та інш.