Токсоплазмоз – захворювання, яке викликає внутрішньоклітинний паразит токсоплазма. У світі від 20 до 80% населення заражено токсоплазмозом, при цьому з віком кількість інфікованих зростає. Зазвичай токсоплазмоз протікає без симптомів та негативних наслідків для здоров'я хворого.
Основна небезпека токсоплазмозу полягає в його впливі на плід, під час його перебування в лоні матері. Під впливом токсоплазми плід може загинути (в процесі самовільного аборту) або народитися з серйозними порушеннями в розвитку. У таких новонароджених спостерігають різного роду ураження нервової системи, очей і інших органів, а також важку олігофренію.
Передача інфекції від матері у плоду можливо лише у разі зараження вагітної токсоплазмозом під час вагітності. У жінок з хронічним або прихованим токсоплазмозом, яким вона інфікувалась до вагітності, передача збудника плоду не доведена. Ризик зараження плоду істотно залежить від періоду вагітності : I триместр вона складає 4-17%, II триместр — 25-30%, III триместр — 60-62%.
У разі діагностики токсоплазмозу важливо відрізняти безсимптомне носійство токсоплазми від захворювання – токсоплазмозу. Спільне виявлення антитіл IgM і IgG дає можливість розрізнити цих два стани. Після вторгнення вірусу в організм, в крові хворого починають з'являтися антитіла (імуноглобуліни), спочатку імуноглобулін класу M (IgM), пізніше - імуноглобулін класу G (IgG); активується імунітет і вірус виводиться з організму.
Щоб уникнути ускладнень під час вагітності, рекомендується проводити визначення імуноглобулінів ІgМ і ІgG до токсоплазмозу ще до зачаття. Жінки, у яких імуноглобуліни буду виявлені, вважаються захищеними з точки зору майбутнього зараження плоду і можуть не турбуватись, і навпаки – за відсутності антитіл, пацієнтки схильні до ризику зараження інфекцією під час вагітності.
Антитіла IgM з'являються в крові пацієнта на першому тижні захворювання і свідчать про первинне зараження токсоплазмою, хоча можуть спостерігатися у хворих, які були інфіковані раніше і заразилися повторно. Максимальний вміст IgM спостерігають на 2-3 тижні хвороби, після чого їх концентрація істотно зменшується. Часто вони зникають з крові менше ніж через місяць, хоча в невеликих кількостях ці імуноглобуліни можна виявити до 2 років після хвороби.
У зв'язку з цим виявлення окремо IgМ не може служити надійним показником гострої первинної інфекції або повторного інфікування. Діагноз первинної інфекції може бути встановлений за наявності антитіл IgM, присутності низкоавідних IgG і підвищенні концентрації антитіл IgG в динаміці (4-кратне збільшення при відборі аналізів із інтервалом 10-14 днів).
При вагітності виявлення IgM до токсоплазми може вказувати на недавню інфекцію, яка здатна викликати ураження плоду. Проте, слід пам'ятати, що при вагітності часто спостерігають неправдиві позитивні дослідження рівня ІgМ і ІgG антитіл, тому ці аналізи слід повторити кілька разів. Оскільки антитіла класу IgM не проникають через плаценту, виявлення їх в крові новонародженого свідчить про вроджену інфекцію.