Альбуміни - поширена група білків, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організму. Вони розчинні у воді, де створюють колоїдні розчини, а на мікроскопічному рівні мають кулясту форму. До альбумінів належать багато ферментів, антитіл, деякі гормони, гемоглобін тощо.
У нормі із сечею виділяються невеликі кількості альбуміну, не більше 30 мг альбуміну в добу, що відповідає концентрації альбуміну в сечі менше 20 мг/л при її разовому аналізі (такий стан називається нормоальбумінурія). Мікроальбумінурією називають виділення альбуміну із сечею в кількостях, які перевищують норму, але не досягають 300 мг у добу, подальше збільшення цього показника називається макроальбумінурією, яка супроводжує протеїнурію – значне виведення білків із сечею.
Види альбумінурії
| Вид альбумінурії | Виділення альбуміну із сечею | Концентрація альбуміну в сечі, мг/л | |
|---|---|---|---|
| при одноразовому зборі сечі, мкг/хв | за добу, мг/хв | ||
| Нормоальбумінурія Мікроальбумінурія Макроальбумінурія | Менше 20 20-200 Більше 200 | Менше 30 30-300 Більше 300 | Менше 20 20-200 Більше 200 |
Мікроальбумінурія має важливе значення в діагностиці серйозного ускладнення – діабетичної нефропатії, яка розвивається у хворих цукровим діабетом. Небезпека цього ускладнення полягає в тому, що воно розвивається повільно й поступово, тому діабетичне ураження нирок довгий час може залишатися непоміченим. Окрім визначення кількості альбуміну, в діагностиці діабетичної нефропатії важливим є встановлення швидкості клубочкової фільтрації.
Поява у хворого цукровим діабетом постійної мікроальбумінурії, зниження швидкості клубочкової фільтрації та зростання концентрації креатиніну і сечовини в сироватці крові свідчить про ймовірний розвиток (протягом найближчих 5–7 років) вираженої стадії діабетичної нефропатії. В діагностиці хронічних захворювань нирок встановлення вмісту альбуміну в сечі має таку ж важливість, як і визначення швидкості клубочкової фільтрації. На практиці при відсутності інших ознак ураження нирок, збільшення вмісту альбуміну в сечі може бути єдиним показником початку розвитку хронічного захворювання нирок.
Загалом, визначення альбуміну (мікроальбумінурії) варто розглядати як показник працездатності мембран клітин нирок. В нормі альбуміни, як і решта глобулярних білків, не проходять через фільтр нирок. Це пов’язано із однаковим від’ємним зарядом самих альбумінів та поверхні клітин нирок (в яких багато фосфоліпідів, що й зумовлює їхній заряд, адже вони багаті на подвійні зв’язки). Деградаційні процеси в мембранах клітин нирок призводять до зменшення їхнього від’ємного заряду - альбуміни починають проникати через фільтр і потрапляти в сечу. Зазначені зміни характерні для атеросклерозу, тому мікроальбумінурія виявляється у хворих ішемічною хворобою серця.