Діабетична нефропатія

Діабетична нефропатія – ураження тканин нирок, включно з судинами, що переважно виникає у хворих цукровим діабетом. Ця форма нефропатії діагностується у 75% пацієнтів хворих на цукровий діабет; при цьому найчастіше спостерігають атеросклероз ниркової артерії і її дрібних відгалужень, переродження тканин нирок, що відповідають за фільтрацію крові (гломерулосклероз), відкладення в канальцях нирок жиру, глікогену і інших продуктів обміну речовин, а також пієлонефрит. У важких формах хвороба призводить до відмирання тканин нирок (некронефроз).

На ранніх стадіях діабетична нефропатія протікає без явних симптомів. Для цього захворювання надзвичайно важлива лабораторна діагностика, в першу чергу аналіз крові на вміст креатиніну, розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та аналіз сечі. Таке обстеження хворим цукровим діабетом слід проходити не рідше, ніж раз на рік. Ранньою ознакою діабетичної нефропатії є підвищене виділення альбуміну з сечею – альбуминурии, що перевищує нормальні значення (норма: до 30 мг/доба або менше 20 мкг/хвилину в разовій порції сечі).

Тяжкість протікання діабетичної нефропатії безпосередньо залежить від рівня альбуміну в сечі та швидкості клубочкової фільтрації. При розвитку хронічної ниркової недостатності, коли знижується швидкість фільтрації крові нирками, сповільнюється виведення препаратів, що знижують рівень цукру в крові, і швидкість переробки інсуліну. Тому хворим слід приділити увагу правильному підбору препаратів, щоб не допустити виникнення гіпоглікемії.