Альбуміни – важливий компонент білків крові. Вони належать до численної групи глобулярних білків. Альбуміни розчинні у воді, де створюють колоїдні розчини, на мікроскопічному рівні вони мають кулясту форму (утворюють глобулу, звідки й походить назва глобулярні білки). До альбумінів належать ферменти, антитіла, деякі гормони, гемоглобін тощо.
Альбумін крові становить приблизно 55% від всього білку плазми та виробляється печінкою, звідки поступає в кровоносні судини. Важливою функцією альбумінів є транспортна – вони зв'язують різні біологічно активні речовини, наприклад гормони, холестерин, білірубін, і доставляють їх до необхідного органа або тканини. Крім того альбуміни переносять лікарські засоби – пеніцилін, сульфаніламіди й інші. У випадку потреби альбуміни стають резервним джерелом амінокислот для всього організму.
Найважливіша його функція полягає у підтримці онокотичного тиску (колоїдно-осмотичного тиску), який створюється високомолекулярними компонентами крові. Незважаючи на малий внесок онкотичного тиску у загальний осмотичний, він відіграє важливу роль в утворенні міжклітинної рідини та сечі. Вода та низькомолекулярні речовини вільно проходять крізь стінку капілярів, чого не можна сказати про білки. Швидкість фільтрації рідини крізь стінку капіляра визначається двома параметрами: онкотичним тиском білків та тиском крові (АТ, артеріальним тиском). Система постачання поживних речовин та відбирання продуктів розпаду в організмі відбувається так: зі сторони артерій параметри тиску такі, що солі та поживні речовини проходять крізь стінки судин, а зі сторони вен тиск стає нижчий за онкотичний і речовини навпаки всмоктуються в судини.
Підвищений вміст альбумінів у сироватці крові називають гіперальбумінемиєю, знижене – гіпоальбумінемією. Причиною гіперальбумінемії переважно є втрата рідини, внаслідок чого концентрація усіх білків крові збільшується. Розповсюдженою причиною втрати води є блювота або проноси. Крім того є рідкісні захворювання, що призводять до надмірного вироблення білків організмом. Деякі системні автоімунні захворювання також викликають підвищення рівня альбумінів - системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит. Цироз печінки також може супроводжуватись гіперальбумінемією.
Гіпоальбумінемії бувають первинними (ідіопатичними) – вони виникають у новонароджених дітей внаслідок того, що їх печінка ще не виробляє достатньої кількості альбумінів. Така гіпоальбумінемія швидко зникають. Вторинні гіпоальбумінемії пов'язані з різними захворюваннями. Різноманітні ниркові захворювання та ураження печінки часто супроводжуються зменшенням концентрації альбуміну в крові. Очевидно, що кровотечі та великі об’єми внутрішньовенних переливань також призводять до гіпоальбумінемії. При захворюваннях або станах, що супроводжуються зменшенням кількості альбуміну знижується онкотичний тиск, внаслідок чого накопичується рідина в міжклітинному просторі, що призводить до появи набряків. Зниження вмісту альбумінів нижче 22-24 г/л приводить до тяжкого стану – набряку легень.