Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) – гормон, який регулює роботу статевих залоз (гонадотропний гормон). Він продукується передньою долею гіпофіза. Як й другий гормони цієї групи (фолікулостимулюючий гормон, ФСГ), він впливає як на жіночий, так і на чоловічий організм. У жінок він діє на клітини яєчника і жовте тіло, де стимулює зростання яйцеклітин та синтез жіночих статевих гормонів – естрогену і прогестерону. У чоловіків лютеїнізуючий гормон активізує синтез тестостерона в клітинах яєчок.
У жінок вміст лютеїнізуючого гормону залежить від фази менструального циклу. Впродовж менструального циклу рівень ЛГ залишається стабільним, за винятком різкого підйому в середині циклу. Приблизно через 12-20 годин після виявлення максимальної концентрації гормону відбувається овуляція – вихід яйцеклітини в маткову трубу для запліднення. Це явище використовують для планування зачаття за допомогою спеціальних тестових смужок, якими визначають рівень лютеїнізуючого гормону в сечі. Отримання позитивного результату такого тесту вказує на те, що вихід яйцеклітини станеться через 1-2 дні. Отже, парі можна визначиться із сприятливим часом для статевого акту.
Норма вмісту в сироватці крові лютеїнізуючого гормону:
Вік | Концентрація, мМЕ/мл (МЕ/л) |
---|---|
Дівчата до 13 років | 0,1−11,9 |
Хлопці до 13 років | 0,1–7,8 |
Жінки: | |
Фолікулярна | 1,68−15 |
Овуляторна | 21,9−56,6 |
Лютеїнова | 0,61−16,3 |
Менопауза | 14,2−52,3 |
Чоловіки 14-17 років | 1,3-9,8 |
Чоловіки старші за 17 років | 1,7-8,6 |
З віком концентрація лютеїнізуючого гормону в крові підвищується, що викликано зниженням рівня естрадіолу у жінок і тестостерона у чоловіків. В лікарській практиці визначення рівня лютеїнізуючого гормону грає ключову роль у виявленні первинного (підвищення рівня ЛГ) і вторинного (нормальні або понижені рівні ЛГ) гіпогонадизму. У педіатрії він використовується для оцінки статевого дозрівання і виявлення його порушень як у дівчаток, так і у хлопчиків. Крім того, встановлення його концентрації важливе при діагностуванні синдрому полікистозних яєчників.