Інсулін – гормон, який продукується підшлунковою залозою. Він бере активну участь в процесах обміну речовин, насамперед знижуючи рівень глюкози в крові (дія протилежна до соматотропного гормону та деяких інших гормональних регуляторів - кортизолу, глюкагону, гормонів щитоподібної залози, які підвищують її концентрацію).
Інсулін не тільки зменшує концентрацію глюкози за рахунок стимуляції її переходу в тканини, але ще й керує утворенням глікогену - полісахариду, який накопичує запас глюкози в печінці та м’язах. Також він впливає на перетворення глюкози в жирні кислоти і накопичення енергетичних запасів у вигляді тригліцеридів у жировій тканині. Рецептори до інсуліну має м'язова і жирова тканині організму, таким чином він діє на більшу частину тіла, впливаючи на рухову функцію, дихання, кровообіг.
Окрім безпосереднього впливу на вміст глюкози, інсулін чинить таку дію на організм:
- активізує засвоєння амінокислот клітинами;
- збільшує насичення клітин кальцієм, магнієм і фосфором;
- сприяє синтезу білків;
- знижує вміст жирних кислот в крові.
Виділення інсуліну підшлунковою залозою стимулюється підвищенням концентрації глюкози в крові. Концентрація глюкози в крові підтримується за рахунок роботи системи "глюкоза-інсулін-глюкагон". Після вживання їжі рівень глюкози зростає, у відповідь на це підшлункова залоза виробляє інсулін, який переводить надлишок глюкози в глікоген. У випадку потреби в додатковій енергії (фізичне або емоційне навантаження, стрес і т.п.) підшлункова залоза синтезує глюкагон, який вивільняє глюкозу з накопиченого глікогену.
Крім того, концентрація інсуліну зростає при збільшенні вмісту жіночих статевих гормонів (естрогену), адренокортикотропного гормону, підвищенні рівня калію і кальцію, вживанні деяких лікарських засобів. Коли синтез інсуліну порушений, то його концентрація в крові зменшується. В результаті припиняється надходження глюкози в тканини, і вони втрачають джерело енергії. Окремим видам клітин (наприклад нервовим) для нормальної роботи потрібно, щоб рівень глюкози в крові був в конкретних межах, інакше вони не можуть виконувати свої функції.
Результатом нестачі глюкози в клітинах стають важкі ураження цілих органів - в першу чергу нервової системи, також нирок, зору, серцево-судиної системи. Зниження рівня інсуліну – одна з причин цукрового діабету. Відомо декілька типів цукрового діабету. Причиною першого типу є недостанє вироблення інсуліну підшлункової залозою - це є інсулінозалежний діабет. Найбільше розповсюджений другий тип, який пов’язаний із втратою чутливості клітин до дії інсуліну. Для встановлення причини хронічної або гострої гіпоглікемії визначення інсуліну проводять разом із тестом на С-пептид та аналізом на глюкозу крові.
Збільшення вмісту цього гормону (гіперінсулінемія) зв'язують з пухлинним процесом - інсуліномою. Різке зниження концентрації глюкози в крові вкрай небезпечне і може призвести до коми та смерті головного мозку. Крім того, в нормі рівень інсуліну підвищений у вагітних.