УКР РУС

Глікований гемоглобін

Норма від 4 до 6,2 %
Глікований гемоглобін

Глікований (глікозильований) гемоглобін – форма гемоглобіну, необоротно сполученого з глюкозою. В діагностиці діабету глікований гемоглобін відіграє важливу роль та дозволяє надійно і швидко встановити або заперечити цей діагноз. На відміну від традиційного визначення глюкози крові, цей біохімічний показник більш точний і стабільний, та показує середній вміст глюкози протягом тривалого періоду.

Інформація про глікований гемоглобін з’явилось порівняно нещодавно ‒ лише у 1958 році його вперше відокремили від інших форм гемоглобіну. Протягом наступних 10 років тривало дослідження його структури, яка остаточно встановлена у 1968 році. Вже наступного, 1969 року, з’явилось повідомлення про зростання рівня глікованого гемоглобіну у хворих на цукровий діабет. Нарешті, 1976 року, після відкриття механізмів утворення цієї сполуки, було запропоновано визначення її вмісту з метою діагностування цукрового діабету та інших порушень обміну глюкози. Процес введення аналізу у практику тривав довго: у 2010 році його ввели додатковим критерієм, і тільки у 2017 році глікований гемоглобін був остаточно рекомендований провідними організаціями з вивчення діабету, як один з основних аналізів в діагностиці цієї небезпечної хвороби.

Гемоглобін - білок, який відповідає за перенесення кисню та знаходиться всередині еритроцитів. В крові циркулюють різні форми гемоглобіну, переважно гемоглобін А (до 98% всього гемоглобіну крові), який позначають як HbА. Розрізняють декілька видів HbА, один з яких (HbA1) зв’язується з глюкозою та позначається HbA1c ‒ це й є глікований гемоглобін. Процес утворення глікованого гемоглобіну відбувається в два етапи, без участі ферментів, а одержана сполука існує весь час життя еритроцита - близько 110 діб.

Глікований гемоглобін можна вважати небезпечною сполукою. Він спричинює зростання концентрації вільних радикалів усередині клітин крові. Ці радикали впливають на властивості клітинної мембрани, внаслідок чого починається злипання (агрегація) клітин та збільшується в’язкість крові, що призводить до порушень кровотоку. Крім того, глікований гемоглобін спричинює запалення судинної стінки, що в кінцевому підсумку призводить до появи шкідливих атеросклеротичних бляшок.

Також є інформація, що ця форма гемоглобіну ймовірно володіє здатністю зв’язувати оксид азоту (NO), що перешкоджає його нормальної функції. Оксид азоту є потужним вазодилататором ‒ сполукою, яка розширює судини, а також антиоксидантом, який гальмує утворення ліпопротеїнів холестерину низької щільності (тобто "поганого холестерину"). Таким чином, через ці механізми глікований гемоглобін додатково сприяє розвиткові атеросклерозу.

Загалом, глікований гемоглобін складає незначну частку від всього гемоглобіну (5-7%). Норма для дітей і дорослих однакова. Чим довше триває контакт гемоглобіну А із молекулами глюкози в крові, тем вище ступінь його глікованості (кількості приєднаної глюкози). Отже, вимірювання рівня глікованого гемоглобіну дає можливість оцінити рівень підвищення вмісту глюкози в крові (у першу чергу при цукровому діабеті) за тривалий період (6-8 тижнів), що суттєво відрізняє його від оцінки рівня глюкози крові, яке показує концентрацію глюкози тільки на момент дослідження.

Визначення глікованого гемоглобіну має певні переваги над аналізом вмісту глюкози в крові (звичайного і тесту на толерантність):

  • спрощена підготовка до проведення дослідження, пацієнту не обов’язково здавати кров натще і зранку;
  • дослідження виконується швидше порівняно із проведенням аналізу з навантаженням глюкозою;
  • рівень глікованого гемоглобіну не реагує на стресові та фізичні навантаження, які мав пацієнт;
  • на відміну від решти дозволяє встановити, наскільки якісно хворий виконував призначення лікаря за остані три місяці.

Дослідження глікованого гемоглобіну рекомендовано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВОЗ) для діагностики діабету першого і другого типу та для контролю якості лікування. Воно має проводитись згідно методу, сертифікованого відповідно до National Glycohemoglobin Standardization Program (NGSP) або International Federation of Clinical Chemists (IFCC). Одна із відмінностей між стандартами є спосіб вимірювання вмісту глікованого гемоглобіну: NGSP використовує відсотки (%), IFCC надає результати в ммоль/ммоль.

Таблиця відповідностей стандартів NGSP (%), IFCC (ммоль/ммоль) та вмісту глюкози в крові (ГК) в ммоль/л

IFCC (ммоль/ммоль) NGSP (%) Глюкоза крові, ммоль/л
31 5 5,4
42 6 7,0
53 7 8,6
64 8 10,2
75 9 11,8
86 10 13,4
97 11 14,9
108 12 16,5

ВОЗ прийняла, що концентрація HbA1c більша за 6,5 % є одним з показників цукрового діабету. Для встановлення такого діагнозу за умови відсутності яскравих клінічних проявів хвороби необхідно мати два показники: або двічі визначити підвищену кількість глікованого гемоглобіну, або визначити збільшення HbA1c одночасно із зростанням кількості глюкози в крові понад норму.

Результати аналізу на глікований гемоглобін у загальному розшифровуються так:

Вміст HbA1c (%) Значення
4 - 6,2 Норма
5,7 - 6,4 Порушення толерантності до глюкози, стан перед діабетом
6,5 та більше Цукровий діабет

Чим вище рівень глікованого гемоглобіну, тем більшою була концентрація глюкози в крові за останні тижні, що вказує на підвищений ризик розвитку ускладнень цукрового діабету. Дослідження вмісту глікованого гемоглобіну використовується для оцінки якості лікування діабету. Його результат оцінюють у такий спосіб:

  • 4-6,2% — гарна якість лікування;
  • 6,2-7,5% — задовільна;
  • більше 7,5% — незадовільна.

Для хворих на цукровий діабет важливо спостерігати за цим показником і намагатись підтримувати вміст глікованого гемоглобіну в крові меньшим за 7%. Загалом, в такому випадку вважають, що хвороба достатньо компенсована і ризик розвитку важких уражень мінімальна. Проте, окремі фахівці (Бернстайн) стверджують, що хворим на цукровий діабет обидвох типів бажано підтримувати рівень глікованого гемоглобіну меншим за 6,5%, а прагнути треба до діапазону 4,2 - 4,6 %, що для людини середньої тілобудови відповідає вмісту глюкози в крові в межах 4 - 4,8 ммоль/л. Для пацієнтів старшого віку із очікуваною тривалістю життя менше 5 років нормальним показником глікованого гемоглобіну можна вважати 7,5-8 %.

Помилкове завищення вмісту HbA1c спостерігають при нестачі заліза та після переливання крові. При деяких станах можливо одержати занижений показник глікованого гемоглобіну, а саме: при уремії, гострих і хронічних геморагіях (кровоточивості), а також при станах, що супроводжуються зменшенням тривалості життя еритроцитів (наприклад, гемолітична анемія).