Холестерин (холестерол) – важлива органічна сполука, яка присутня в мембранах усіх живих клітин, надаючи їм жорсткість і міцність, при цьому дозволяє швидко змінювати форму без руйнування. Він складає 30% всього матеріалу мембрани. Також холестерин – будівельний матеріал для статевих гормонів, гормонів надниркової залози, жовчних кислот, деяких вітамінів; він бере участь і в інших процесах в організмі, наприклад захищає червоні кров'яні клітини (еритроцити) від дії отрут, що можуть їх руйнувати (гемолітичні отрути). Холестерин - основний стероїд, який синтезується клітинами людського організму. Примітно, що бактерії (за окремими винятками) не потребують для свого розвитку холестерину. В організмі людини він утворюється переважно в клітинах печінки.
Оскільки холестерин життєво важливий для всіх хребетних, у тому числі і людини, кожна клітина тіла здатна його синтезувати шляхом складного процесу, який включає в себе 37 окремих етапів. Крім цього, холестерин потрапляє в організм безпосередньо з продуктів харчування. Організм чоловіка, вагою близько 70 кг, протягом доби самостійно виробляє приблизно 1000 мг (1 грам) холестерину, тоді як з їжею надходить орієнтовно 300 мг (число зазначено для розвинутих країн з високим рівнем споживання продуктів тваринництва). В цілому, організм такої ваги має містити приблизно 35 г холестерину.
Холестерин, що надходить із їжею, переважно естерифікований, отже – погано всмоктується. Його надлишок компенсується організмом шляхом зменшення самостійного синтезу. Таким чином, вже за 7-10 годин після їжі, вжитий холестерин практично не впливає на загальний його баланс в організмі. Холестерин переробляється в організмі у печінці, яка виділяє його через жовч у шлунково-кишковий тракт.
Близько половини виділеного холестерину повертається тонким кишечником назад у кров'яний рух. Зауважимо, що рослини синтезують холестерин лише у незначних кількостях. Натомість, вони виробляють фітостероли – сполуки, які структурою схожі на холестерин. Фітостероли можуть конкурувати в кишечнику із холестерином, який надходить із жовчю, що знайшло застосування в препаратах для зниження вмісту холестерину в крові.
Сам холестерин нерозчинний у воді, тому до клітин він переноситься спеціальними комплексами з білками – ліпопротеїнами. Існує кілька видів ліпопротеїнів, серед яких особливий інтерес становлять ліпопротеїни високої щільності та ліпопротеїни низкої щільності. Їхнє співвідношення може вказувати на ризик розвитку атеросклерозу і ішемічної хвороби серця. Загальний холестерин визначається, як такий, що міститься у всіх видах ліпопротеїнів.
Вміст холестерину в крові суттєво залежить від віку. Його рівень при народженні нижче 3,0 ммоль/л; при дорослішанні концентрація холестерину збільшується. У чоловіків рівень холестерину крові росте в ранньому і середньому віці та знижується в старості. У жінок рівень холестерину з віком збільшується більш повільно, ніж у чоловіків, аж до менопаузи; надалі рівень холестерину в жінок може перевищувати аналогічний для чоловіків.
Нормальний вміст загального холестерину в крові:
| Вік | Вміст загального холестерину | |
|---|---|---|
| мг/дл | ммоль/л | |
| Немовля | 53-135 | 1,37-3,5 |
| Діти до 1 року | 70-175 | 1,81-4,53 |
| Діти | 120-200 | 3,11-5,18 |
| Підлітки | 120-210 | 3,11-5,44 |
| Дорослі | 140-310 | 3,63-8,03 |
| Рекомендовані значення для дорослих | 140-250 | 3,63-5,2 |
Під час вагітності спостерігається збільшення рівня загального холестерину, однак це нормальне явище. Вважається, що 10% населення страждають підвищеним вмістом холестерину в крові. Хоча збільшення концентрації холестерину ніяк не відбивається на самопочутті, воно може привести до серйозних уражень стінок кровоносних судин в життєво важливих органах.
Зниження вмісту загального холестерину в крові спостерігають при дефіциті α-ліпопротеїнів, хронічних обструктивних захворюваннях легень і при різних хворобах печінки. Швидке зниження концентрації холестерину при захворюваннях печінки – погана ознака, яка часто спостерігається при дистрофії печінки.
Інформативність встановлення концентрації лише самого загального холестерину в крові незначна. Чисельними дослідженнями встановлено, що збільшення вмісту ліпопротеїнів низької щільності ЛПНЩ (які містять значну кількість холестерину) потенційно призводить до розвитку атеросклерозу. З іншого боку, зростання концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), які також містять холестерин, призводить до сповільнення розвитку атеросклерозу, та, навіть, до розсмоктування атером.
Отже, діагности розглядають у якості факторів атерогеності (таких, що призводять до атеросклерозу) підвищення концентрації ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів середньої щільності та ліпопротеїнів дуже низької щільності. Рівні цих фракцій ліпопротеїнів, а не загального холестерину, пов’язані із ступенем та прогресування атеросклерозу. Однак, знання вмісту загального холестерину вкрай необхідно для проведення розрахунків при визначенні концентрацій холестерину ЛПНЩ за формулою Фрідевальда, та інших обчислень.
В США у 1987 році встановили таки показники ризиків, що пов’язані із вмістом загального холестерину:
| Рівень, мг/дл | Рівень, ммоль/л | Ризик |
|---|---|---|
| < 200 | < 5,2 | Нормальний рівень, який відповідає низькому ризику |
| 200–240 | 5,2–6,2 | Граничний з високим ризиком |
| > 240 | > 6,2 | Високий ризик |
Для визначення якості і способу лікування важливо одночасно оцінити концентрацію загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. Якщо в пацієнта концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності знижена (менше 0,91 ммоль/л), а загального холестерину нормальна, найбільш ефективною профілактикою буде виконання фізичних вправ, припинення паління і зниження маси тіла. При збільшенні концентрації загального холестерину та зниженні вмісту холестерину ліпопротеїнів високої щільності (менш 0,91 ммоль/л) необхідно вжити заходів по зниженню рівня загального холестерину за допомогою спеціальних дієт або, якщо це необхідно, за допомогою лікарської терапії.
Важливим критерієм оцінки ризику атеросклерозу є холестериновий коефіцієнт (Кхс) який також назівають індексом атерогенності або коефіцієнтом атерогенності. Він розраховується так:
В формулі ЗХ - загальний холестерин, ЛПВЩ - ліпопротеїни високої щільності, взяті в однаковій розмірності, наприклад в ммоль/л.
Цей коефіцієнт становить у немовлят не більше 1, у здоровіших чоловіків 20−30 років він досягає 2,5, у здорових жінок того ж віку — 2,2. У чоловіків 40−60 років без клінічних проявів атеросклерозу Кхс становить від 3 до 3,5. В осіб з ішемічною хворобою серця він більше 4, нерідко досягаючи 5-6. Загалом прийнято, що у нормі для дорослої людини цей коефіцієнт має бути меншим за 3,0. Більші значення вказують на ризик розвитку атеросклерозу.
Американська серцева асоціація (American Heart Association) рекомендує після досягнення віку 20 років перевіряти вміст загального холестерину кожні 4-6 років. Щонайменше раз на п’ять років мають здавати цей аналіз пацієнти, в яких вміст загального холестерину більший за 5,2 ммоль/л (200 мг/дл), чоловіки старші за 45 років та жінки віком від 50 років, пацієнти, в яких знайдений малий рівень ліпопротеїнів високої щільності (менше 1 ммоль/л або 40 мг/дл) та хворі із ризиками. До факторів ризику належать діабет, гіпертонія та куріння.