Ліпопротеїн (а) – один з видів ліпопротеїнів. Ліпопротеїни – сполуки, призначенням яких є переміщення ліпідів (жиророзчинних сполук, у тому числі жирів і холестерину) в крові, лімфі, позаклітинний рідини та інших середовищах організму, основою яких є вода. Вони мають зовнішню оболонку, утворену фосфоліпідами та холестерином, які складаються з двох частин: гідрофільної, що забезпечує їм розчинність у воді, та ліпофільної, яка розчинна лише в жирах.
Оболонка ліпопротеїнів сформована так, що гідрофільні частини холестерину та фосфоліпідів знаходяться ззовні, а ліпофільні сховані усередину; таким чином сполука може пересуватись у водному середовищі. Всю цю складну структуру скріплюють білки – аполіпопротеїни (наприклад апоА1 або апоВ). Крім стабілізації ліпопротеїнів, аполіпопротеїни виконують роль ідентифікаторів (молекулярних позначок), які дозволяють клітинам визначити, що це за ліпопротеїн і за потреби включити його в процеси обміну (метаболізм). Якщо уявляти спрощено, то ліпопротеїни – це спосіб отримання стабільної емульсії жирів в крові, подібної до молока. Деякі ферменти, антигени, токсини також є ліпопротеїнами.
Ліпопротеїн (а) за будовою схожий на частинку ліпопротеїну низької щільності (ЛПНЩ) із включенням специфічного аполіпопротеїну (а), якій зв’язується із аполіпопротеїном В – основним білком ЛПНЩ. Ліпопротеїн (а) знайдений в 1963 році, пізнішими дослідженнями (генетичними та епідеміологічними) встановлено, що він є фактором ризику розвитку хвороб, пов’язаних із атеросклерозом, таких як ішемічна хвороба серця та інсульт. Його також позначають як Lp (a) або LPA. Концентрація ліпопротеїну (а) переважно залежить від спадковості; його синтез контролюється геном LPA, розташованим на хромосомі 6q26-27. Завдяки наявності різноманітних форм гену (поліморфізм KIV-2 VNTR) у різних людей цей білок різниться за розмірами.
Аполіпопротеїн (а), який складає білкову частину ліпопротеїну (а) виробляється клітинами печінки (гепатоцитами), а формування частинок самого ліпопротеїну відбувається на зовнішній поверхні гепатоцитів. Період напіввиведення ліпопротеїну (а) складає від 3 до 4 днів. Його концентрації коливаються в межах 1000 разів для окремими осіб – від 0,2 до 200 мг/дл.
Ліпопротеїн (а) в організмі виконує низку функцій. Він приймає участь в активізації утворення тромбу (за рахунок подібності молекулярної структури на плазміноген та тканинний активатор плазміногену) і гальмує розсмоктування фібрину. Таким чином відбувається покращання згортання крові (коагуляції). Ліпопротеїн (а) переносить холестерин та зв'язує атерогенні окисленні фосфоліпіди, які викликають процес запалення. Припускають, що він приймає участь у загоєнні ран та відновленні тканин шляхом взаємодії з компонентами судинної стінки та додатковою клітинною матрицею.
Проте, у людей, які не мають в крові ліпопротеїну (а) або ж його вміст дуже малий, не спостерігають проблем із здоров’ям. Вважають, що цей ліпопротеїн з’явився в приматів нещодавно – еволюційно його синтез організмом вигідний лише за деяких зовнішніх умов, наприклад у разі виявлення певних інфекційних захворювань.
Високий рівень ліпопротеїну (а) у крові є фактором ризику ішемічної хвороби серця, серцево-судинних захворювань, атеросклерозу, тромбозу та інсульту. Найбільше зростання концентрації ліпопротеїну (а) впливає на ризик серцево-судинних хвороб, найменше – на інсульт. На його кількість можуть впливати хвороби (наприклад, ниркова недостатність). Дієта, фізичні вправи або стан навколишнього середовища практично не змінюють концентрацію ліпопротеїну (а) в крові. Так само препарати, що зменшують кількість ліпідів в крові, практично не впливають на кількість ліпопротеїну (а).
В 2/3 пацієнтів розвиток атеросклерозу залежить від присутності в крові підвищених концентрацій ліпопротеїну (a). Дослідження показали, що в осіб з нормальною концентрацією загального холестерину, але підвищеним вмістом ліпопротеїну (a) (вище 30 мг/дл) ризик розвитку ішемічної хвороби серця в 2 рази вище, чим у пацієнтів з нормальними значеннями цих показників. Ризик зростає в 8 раз, якщо одночасно підвищені концентрації холестерину ліпопротеїнів низкої щільності і ліпопротеїну (a). Інфаркт міокарда розвивається в 4 рази частіше в осіб молодого віку, у яких концентрація ліпопротеїну (a) перевищує 48 мг/дл.
Висока концентрація ліпопротеїну (а) є передвісником розвитку раннього атеросклерозу, незалежно від інших факторів ризику, включаючи вміст ліпопротеїнів низької щільності ЛПНЩ (т.з. поганий холестерин). У пацієнтів, в яких вже розвинулись серцево-судинні захворювання, його вміст вказує на ризик тромбозу атеросклеротичної бляшки. Ліпопротеїн (а) накопичується в стінках судин, де пригнічує зв’язування плазміногену з поверхнею клітин, що зменшує виділення плазміну та збільшує згортання, а також сприяє появі нових клітин гладкої мускулатури. Ці унікальні особливості ліпопротеїну (а) свідчать про те, що він викликає утворення тромбів та атеросклерозу.
На сьогодні серед фахівців склався консенсус: існує доведений зв’язок між підвищеними показниками ліпопротеїну (а) та серцево-судинними захворюваннями, отже, він важливим та незалежним показником розвитку цих хвороб. Європейське товариство з атеросклерозу (European Atherosclerosis Society) рекомендує пацієнтам із помірним або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань періодично перевіряти рівень ліпопротеїну (а). Будь-який пацієнт з одним з наступних факторів ризику повинен здати аналіз:
- наявність передчасного серцево-судинного захворювання;
- сімейна гіперхолестеринемія — спадкове збільшення рівня холестерину в крові;
- наявність близьких родичів із передчасними серцево-судинними захворюваннями;
- спадкове збільшення рівня ліпопротеїну (а); рецидив серцево-судинних хвороб після лікування статинами.
Для ліпопротеїну (а) ще продовжується стандартизація методів вимірювання, хоча вже розроблений стандартний довідковий матеріал, який затверджено Експертним комітетом ВООЗ з біологічної стандартизації та Міжнародною федерацією клінічної хімії та лабораторної медицини. Станом на 2005 рік приймаються такі рівні для ліпопротеїну (а):
- Бажаний: менше 14 мг / дл (менше 35 нмоль / л),
- Невеликий ризик: 14 - 30 мг / дл (35 - 75 нмоль / л),
- Високий ризик: 31 - 50 мг / дл (75 - 125 нмоль / л),
- Дуже високий ризик: > 50 мг / дл (> 125 нмоль / л).
Якщо рівень ліпопротеїну (а) підвищений, необхідно розпочатись лікування із метою досягнення рівня нижче 50 мг/дл. Крім того, одночасно потрібно контролювати й інші показники, які є факторами факторами ризику серцево-судинних захворювань (включаючи рівні ліпопротеїнів низької щільності).