Аполіпопротеїн B (апоВ) – білок, що утворює низку важливих сполук: з холестерином - ліпопротеїн низкої щільності, ліпопротеїн дуже низької щільності, ліпопротеїн середньої щільності, а з тригліцеридами - хіломікрони. Він належить до групи аполіпопротеїнів. Вони являють собою білки, які утворюють сполуки із ліпідами (жиророзчинними речовинами, наприклад холестерином). Такий комплекс білку та ліпіду виконує функцію транспорту для переміщення жиророзчинних сполук у водному середовищу крові та лімфи. Крім цього, аполіпопротеїни є компонентами ферментів, складовими рецепторів клітин та сполуками, які регулюють метаболізм жирів.
Основна форма аполіпопротеїну В - апоB-48. Він відповідальний за формування хіломікрону - комплексу із аполіпопротеїнів та ліпідів, переважно тригліцеридів, які надходять в організм із їжею. АпоВ-48 знаходиться на поверхні хіломікрону, який являє собою своєрідну кульку з ліпідів, та забезпечує її стабільність в процесі перенесення з кишечника у кров. Пізніше до хіломікронів приєднюються ферменти - ліпопротеїнліпази. Вони розщеплюють ліпіди до жирних кислот, а залишки хіломікронів знешкоджуються печінкою. Отже, хіломікрони - важливі сполуки, які забезпечують перенесення ліпідів із продуктів харчування до м’язевої, жирової та інших тканин.
Всі функції аполіпопротеїну В у ліпопротеїнах низької щільності (ЛПНЩ) достеменно не встановлені. Проте точно відомо, що це основний білок, без якого неможливе формування ЛПНЩ. Крім того, він знаходиться на поверхні ліпопротеїну і виконує роль ліганду - вказівника для рецепторів клітин. Іншими словами, апоВ-48 вказує клітинам, що частинка несе жири, які можуть бути доставлені за місцем призначення.
Крім форми апоB-48, відома форма аполіпопротеїну В, яка одержала назву апoB-100. Якщо апоВ-48 синтезується виключно тонким кишечником, то за утворення апоВ-100 відповідальна печінка. АпоВ-48 одержав свою назву тому, що він складає 48% від послідовності амінокислот в апоВ-100.
Доведено, що високий вміст ліпопротеїнів низької щільності викликає накопичення холестерину на стінках кровоносних судин, значно підвищує ризик розвитку атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Концентрація аполіпопротеїну B у крові на сьогодні вважається більш достовірним показником ризику атеросклерозу, чим загальний холестерин або холестерин ліпопротеїнів низької щільності.
Вимірювання рівнів аполіпопротеїнів мають деякі переваги над вимірюванням ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). По-перше, ЛПНЩ переважно розраховуються за допомогою формули Фрідевальда, яка включає в себе декілька параметрів. В результаті збільшується похибка, особливо для невеликих значень ЛПНЩ. Встановлено, що при вмісті ліпопротеїнів низької щільності у сироватці крові меншим за 3 ммоль/л розрахунок за формулою Фрідевальда вже має суттєву неточність. Крім того, ЛПНЩ не можна обчислити у осіб з рівнем триглицеридів вище 4,5 ммоль/л. На відміну від ліпопротеїнів низької щільності, apo B та apo A-1 можна виміряти безпосередньо, акуратно та точно. Більше того, вимірювання апо B та apo A-1 недорогі для виконання, можуть проводитися на заморожених зразках і можуть бути автоматизовані.
Високий рівень апоВ пов'язаний із захворюваннями серця. Мутації, що змінюють структуру аполіпопротеїну В (ген APOB100) викликають низку захворювань: сімейну гіперхолестеринемію, спадкову (аутосомно-домінантну) форму метаболічного розладу гіперхолестеринемії. Мутації в гені MTP проявляються гіпобеталіпопротеїнемією та іншими рідкісними хворобами. У зв'язку з тим, що аполіпопротеїн В є основним білком ліпопротеїнів низкої щільності, визначення його концентрації уточнює ступінь ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Разом з визначенням концентрації аполіпопротеїну B слід визначити і вміст аполіпопротеїна A1. Якщо відношення концентрації аполіпопротеїна B до аполіпопротеїна A1 більше ніж 1, то ризик розвитку ішемічної хвороби серця дуже високий.
Крім зазначеного вище, аполіпопротеїн В системно впливає на організм. Наприклад, він порушує "відчуття кворуму" у бактерій. Відчуття кворуму - це нещодавно виявлена здатність бактерій певним чином спілкуватись та координувати свої дії. Встановлено, що особини з недостатнім вмістом апоВ більш чутливі до бактеріальних інфекцій.
АпоВ-100 можна успішно використати для підрахунку кількості частинок ліпопротеїнів низької щільності, виходячи з того, що на одну частинку ЛПНЩ припадає лише одна молекула апоВ-100. Дослідження INTERHEART показало, що співвідношення апoB-100 до аполіпопротеїну A1 є більш ефективним у прогнозуванні ризику серцевого нападу у пацієнтів, у яких був гострий інфаркт міокарда, чим визначення лише апoB-100 або апoA1.
Методи вимірювання apo B стандартизовані Міжнародною організацією охорони здоров'я (WHO) та Міжнародною федерацією клінічної хімії (IFCC). Було запропоновано вважати границями норми для аполіпопротеїну В більші ніж 1,2 г/л. Для груп ризику рекомендується підтримувати рівень apo B нижче 0,9 г/л незалежно від статі. Що стосується граничних значень співвідношення apo B / apo A-I, то можна використовувати для визначення рівня ризику для чоловіків <0,9, а для жінок <0,8.