Уремія

Уремія – хронічне або гостре отруєння організму, що виникає при ураженні нирок (ниркової недостатності). Уремія пов'язана з надлишковим накопиченням у крові продуктів азотистого обміну, які у нормі віддаляються нирками. При уремії порушується кислотно-лужний баланс організму, накопичуються фосфорна, сірчана й щавлева кислоти.

Уремія може виникнути при:

порушеннях кровопостачання нирок (шок, колапс і т.д.);
отруєннях деякими хімічними речовинами, зміїною отрутою, токсинами грибів;
реакціях на медикаменти (сульфаніламіди, антибіотики);
інфекційних захворюваннях (лептоспіроз, геморагічна лихоманка);
гострих захворюваннях нирок;
порушеннях прохідності сечових шляхів (пухлина, камінь).

Як випливає з переліку причин, уремія виникає внаслідок ураження нирок (ниркової недостатності) різного походження. Виділяють гостру й хронічну уремію. Гостра уремія виникає при порушеннях системи кровопостачання, як результат опіків і важких травм. Гостра уремія виліковна.

Хронічна уремія розвивається паралельно із хронічною нирковою недостатністю, яка є невідворотним процесом відмирання тканин нирок. Крім того уремія виникає на тлі хронічного нефриту, і закупорки судин нирок (наприклад тромбом).

На ранніх етапах хронічна уремія проявляється млявістю, схудненням, підвищеною стомлюваністю. У хворого може спостерігатися нудота і блювота, біль у костях, шкірна сверблячка, задишка. Надалі приєднуються ураження центральної нервової системи аж до коми. Температура тіла не піднімається вище 35°C. Прогноз несприятливий.