Глюкоза (цукор) крові

Глюкоза – один з найважливіших компонентів крові, її кількість віддзеркалює стан вуглеводного обміну. Сама глюкоза є представником простих цукрів. Примітно, що вона практично рівномірно розподіляється між клітинами крові і плазмою, хоча її вміст у плазмі дещо більше. Також концентрація глюкози в артеріальній крові більша, порівняно із венозною, що пояснюється процесом її поглинання клітинами.

Глюкоза для організму є основним і універсальним джерелом енергії, якій забезпечує обмінні процеси. Нервові клітини взагалі функціонують за умови, якщо в крові наявна певна її кількість. Крім того, вона є частиною деяких складних молекул, наприклад глікопротеїнів. Глюкоза надходить із їжею, при чому рослинним джерелом глюкози є крохмаль, а тваринним - глікоген (полісахарид, в якому накопичується та зберігається глюкоза в живих організмах, у тому числі й людському). В кішечнику ці полісахариди розщеплюються до глюкози і надходять у кров.

Концентрацію глюкози в крові регулюють гормони та центральна нервова система. Різні гормони можуть збільшувати її вміст в крові. Це: глюкагон, кортизол, адреналін, соматотропін та гормони щитоподібної залози (наприклад тироксин). Їхня дія полягає у вивільненні глюкози з глікогену, який накопичений в м’язах та печінці, запобіганню утворення нового глікогену та блокуванні дії інсуліну. Лише один гормон суттєво впливає на зменшення вмісту глюкози - інсулін. Рецептори до інсуліну має м'язова і жирова тканині організму, таким чином він діє на більшу частину тіла. Його дія протилежна вищезгаданим гормонам - він стимулює утворення глікогену та тригліцеридів (ще одна форма накопичення глюкози, яка міститься в жирових клітинах) та сприяє переходу глюкози з крові в тканини тіла.

Нормальний вміст глюкози в крові залежить від віку:

Концентрація глюкози в крові підтримується переважно механізмом "глюкоза-інсулін-глюкагон". Він працює так: після вживання їжі рівень глюкози зростає, у відповідь на це підшлункова залоза виробляє необхідну кількість інсуліну, який переводить надлишок глюкози в глікоген. У випадку негайної потреби в додатковій енергії (фізичне або емоційне навантаження, стрес і т.п.) підшлункова залоза синтезує глюкагон, який навпаки вивільняє глюкозу з накопиченого глікогену. Поки цей механізм працює належним чином, рівень глюкози в крові знаходиться в межах норми.

При деяких станах та хворобах рівень глюкози в крові підвищується (гіперглікемія) або знижується (гіпоглікемія).

Найчастіше підвищений рівень глюкози в крові спостерігається у хворих цукровим діабетом. Крім того, гіперглікемія можлива при ураженнях центральної нервової системи, підвищенні гормональної активності щитоподібної залози, а також надниркової залози та гіпофізу, при травмах і пухлинах мозку, епілепсії, отруєнні чадним газом і як наслідок емоційного та психічного збудження. Інколи у вагітних жінок спостерігають стабільно підвищений рівень глюкози в крові - гестаційний цукровий діабет.

Згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) для встановлення діагноза цукровий діабет використовують тільки результати дослідження плазми венозної крові натщесерце, а результати розшифровуються так:

• Нормальна концентрація - до 6,1 ммоль/л;
• Порушена глікемія - від 6,1 ммоль/л до 7 ммоль/л;
• Попередній діагноз цукрового діабету - більше ніж 7 ммоль/л, за умови наявності інших критерії, які відповідають захворюванню (дивись нижче).

Критерії цукрового діабету згідно рекомендацій ВОЗ (достатньо хоча би одного):

• Наявні наступні симптоми: збільшене сечовиділення (поліурія), сильна спрага (полідипсія), втрата маси тіла та спостерігалось підвищення вмісту глюкози в крові до 11,1 ммоль/л;
• Вміст глюкози в крові натще (відсутність вживання їжі протягом не менше 8 годин) більший за 7,1 ммоль/л;
• Вміст глюкози в крові через 2 години після вживання 75 г глюкози більший за 11,1 ммоль/л.

Тест на толерантність до глюкози з навантаженням

У випадку, коли вміст глюкози в крові характеризується як порушена глікемія (6,1 - 7,0 ммоль/л), проводять пероральний тест на толерантність до глюкози. Крім того, цей тест призначають пацієнтам із високим ризиком розвитку цукрового діабету, коли серед близьких родичів є хворі на цю недугу, або ж є фактори ризику: ожиріння, гіпертонічна хвороба. Для проведення тесту на толерантність до глюкози хворий протягом 3-х днів має одержувати харчування, яке містить не менше 125 г вуглеводів на добу. За 10-14 годин до відбору крові пацієнт має голодувати. Перший аналіз беруть зранку, після чого дають дорослому хворому "навантаження" - 75 г глюкози, розчиненої в стакані води (для дітей доза складає 1,75 г глюкози на кілограм, але не більше 75 г). Через 2 години повторно беруть кров на дослідження.

Результати перорального тесту на толерантність до глюкози (із заміром за 2 години після навантаження) трактують так:

• Нормальна толерантність - вміст глюкози в крові після навантаження меньший за 7,8 ммоль/л;
• Порушена толерантність - вміст глюкози в крові після навантаження знаходиться в межах 7,8-11,1 ммоль/л;
• Попередній діагноз "цукровий діабет" - вміст глюкози в крові після навантаження більший за 11,1 ммоль/л;

Для діагностування гестаційного діабету використовують іншу схему тесту на толерантність до глюкози із навантаженням. Процедура проводиться на 24-28 тижні вагітності наступним чином:

Крок 1. Без попереднього голодування вагітна приймає 50 г глюкози, після чого через годину вимірюється вміст глюкози в крові. Якщо він більший за 7,8 ммоль/л (різні авторитетні організації пропонують також межу 7,5 ммоль/л та 7,2 ммоль/л) та переходять до другого кроку, якщо менший, то діагноз не виставляється.

Крок 2. Після 8-годинного голодування вимірюється рівень глюкози і вагітна приймає 100 г глюкози, після чого вимірюється її концентрація в крові через 1, 2 та 3 години.

Діагноз гестаційний діабет виставляють, якщо хоча б в двох з чотирьох нижченаведених випробувань буде досягнута або перевищена границя норми:

(Зауваження до таблиці: межі норми наведені двома числами: перше - за Карпентером, другое - за даними американської  National Diabetes Data Group; вибір робить лікуючий лікар).

Гіпоглікемія являє собою небезпечний стан, який нерідко виникає внаслідок передозування інсуліну у хворих цукровим діабетом. Крім того, знижений рівень глюкози в крові можна спостерігати при порушеннях всмоктування вуглеводів, які пов'язані з різними хворобами шлунка та кишечнику, при недостатньому виділенні гормонів надниркової залози або при рідкісній формі раку підшлункової залози – інсуломі. Хронічні хвороби печінки, пов'язані з порушенням синтезу глікогену теж можуть проявлятися гіпоглікемією. Іноді гіпоглікемію спостерігають при захворюваннях центральної нервової системи.