УКР РУС
Важливо!

Гарячка (лихоманка)

Лихоманка (гарячка) – захисний механізм організму, головним проявом якого є підвищення температури тіла. Лихоманка є відповіддю на вторгнення інфекції, тому в її проявах присутні й інші явища (крім підвищеної температури), які характерні для інфекційних хвороб. Крім інфекцій виділяють й інші причини гарячки: це потрапляння чужорідних білків (вакцини, сироватки, отрута змій, кров при переливанні) або ж зміна власних білків внаслідок опіку, травми, розпаду пухлини, крововиливи у тканини.

Лихоманка є симптомом майже всіх гострих інфекційних захворювань і деяких хронічних у період загострення.

Підвищення температури тіла може бути пов'язане з впливом деяких ліків, а також бути спадковим. Незначна лихоманка супроводжує перегрів, фізичні навантаження, перебування в задушливому приміщенні. Емоційне перенапруження і стресові ситуації часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Збільшення гормону прогестерону у вагітних жінок також викликає незначне підвищення температури. Такий стан може утримуватись до кінця першого триместру, інколи - й всю вагітність.

Лихоманка завжди розвивається в 3 стадії: спочатку спостерігається підвищення температури, потім вона втримується якийсь час на одному рівні, після чого знижується до нормальної.

Ознаки лихоманки на першій стадії наступні: збліднення шкіри і зниження її температури. При цьому скорочення м'язів призводить до прояву появи «гусячої шкіри». Починається тремтіння, хворому стає холодно.

Друга стадія гарячки протікати кілька годин або днів. Температура тіла вже не збільшується. Шкіра стає гарячою на дотик, а озноб і тремтіння пропадають. Людина на цій стадії відчуває жар. Залежно від ступеня підйому температури тіла лихоманка у другій стадії підрозділяється на:

  1. субфебрильна - до 38 градусів;
  2. слабка лихоманка – до 38,5;
  3. фебрильна або помірна – до 39 градусів;
  4. піретична або висока температура – до 41;
  5. гіперпіретична або надмірна – понад 41 градуса.

Зниження температури тіла може бути різким або поступовим. У хворих відмічають розширення судин на шкірі. Спостерігається рясне потовиділення, посилюється сечовипускання.