Міоглобін – білок, відповідальний за перенесення кисню в клітинах серцевого м'яза (міокарді) і кістякової мускулатури. Оскільки міоглобін слабко зв'язується з білками крові, при ушкодженні міокарда і м'язів він швидко потрапляє в кров і потім так само швидко виводиться із сечею.
Визначення вмісту міоглобіну в сироватці крові використовується при діагностиці інфаркту міокарда. Підвищення концентрації виникає через 2-3 год після появи болю при інфаркті міокарда і зберігається 48-72 години. Отже, міоглобін є одним із самих ранніх лабораторних показників цього захворювання. Підвищення його концентрації в перші 2 години виявляють у 50%, до 3-ої години – в 92%, до 5-ої години – в 100% хворих з інфарктом міокарда, при цьому вміст може підвищуватися в 4−10 разів і більше. Ступінь підвищення залежить від розміру ушкодження міокарда. Визначення концентрації міоглобіну в крові важливо для ранньої діагностики інфаркту міокарда, однак міоглобін не є вузькоспеціальним білком, що виділяється в кров винятково при .цьому захворюванні. Тому для уточнення діагнозу необхідно проводити і інші дослідження, наприклад: загальну креатинкіназу, МВ-фракцію креатинкінази, і тропонін Т.
Визначення міоглобіну в крові має важливе значення для хворих із синдромом тривалого здавлювання, який виникає при значних ушкодженнях м'язів, які часто ускладнюються гострою нирковою недостатністю внаслідок нагромадження міоглобіну в тканинах нирок.