Остомієліт

Остомієліт – інфекційний процес, який охоплює всю кістку (разом з навколишніми тканинами і кістковим мозком). Остомієліт протікає з утворенням гною і відмиранням тканин; він викликається різними бактеріями, наприклад розповсюдженим золотистим стафілококом.

Причинами проникнення бактерій, що викликають гнійний процес у кістці, можуть стати:

• потраплянням із прилеглого або віддаленого вогнища запалення;
• проникнення мікроорганізмів через кров;
• ушкодження, що створює шлях для бактерій: перелам, канал при пломбуванні зуба, протезування на кістковій тканині.

Як і багато інфекційних захворювань остомієліт може протікати в гострій і в хронічній формах.

Остомієліт вражає різні кістки, однак вважається, що найбільш чутливі до гнійних інфекцій є: гомілка, стегно, плечова кістка, хребець, верхня щелепа й нижньощелепні суглоби.

Прояви остомієліту залежать від багатьох факторів. Для гострої гнійно-септичної форми характерні такі загальні симптоми:

• підвищення температури до 40°С;
• інтоксикація, яка проявляється головним болем, блювотою, ознобом;
• симптоми з боку нервової системи – галюцинації, марення, втрата свідомості;
• можлива жовтяниця, яка проявляється на слизуватих поверхнях, білках очей.

До загальних симптомів приєднуються зміни, пов'язані із гнійним процесом в ураженій кістці й навколо неї:

• сильний біль;
• виражена набряклість м'яких тканин;
• почервоніння шкіри і підвищення її температури;
• запалення прилягаючих суглобів (артрит).

Доволі часто гострий остомієліт переходить у хронічну форму. Стан хворого поліпшується, болі перестають бути гострими та відчуваються як ниючі. Температура тіла і загальний стан повертається в норму. Однак гнійний процес повністю не згасає. У ділянці ураження формуються свищі (ходи в м'яких тканинах), з яких виділяється гній. Тканини, що оточують зону ураження, запалені. З часом відбуваються безповоротні зміни ураженої кістки – вона коротшає або подовжується, може викривлятися, прилеглі суглоби стають малорухомими або зовсім не функціональними – зрощуються суглобні поверхні й розвивається анкілоз.