Гіперазотемія

Гіперазотемія – підвищена концентрація в крові продуктів переробки білків, що містять азот (сечовина, креатинін, індикан і т.д.).

Причиною гіперазотемії зазвичай являється порушення в роботі нирок або наднормове надходження в кров речовин, що містять азот, в результаті посиленого розпаду білку в організмі. Виходячи з основних причин розрізняють гіперазотемію ретенційну (при ураженні клітин нирок) і продукційну (при нормальній фільтрації в нирках).

Ретенційна гіперазотемія розвивається при таких захворюваннях нирок, як гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, вроджених аномаліях нирок. Постійна ниркова ретенційна гіперазотемія є звичною ознакою хронічної ниркової недостатності. Крім ниркового, ретенційна гіперазотемія має і позаниркове походження. До таких випадків належать ураження судин, що доносять кров до нирок (наприклад при атеросклерозі, що спричинив звуження просвіту судин), важка серцева недостатність та перекриття сечовивідних шляхів.  При гострій нирковій недостатності спостерігають швидке та несподіване наростання гіперазотемії.

Взагалі, гостра ниркова недостатність може супроводжуватись як нирковою, так і позанирковою гіперазотемією. У першому випадку її причиною є гострий нефроз, отруєння різними токсинами (наприклад грибами), септичний аборт тощо. Позаниркова гіперазотемія при гострій нирковій недостатності зумовлена переважно тромбозом ниркових артерій (інфаркт нирки) або несподіваним перекриттям сечовивідних шляхів (каменем, пухлиною).

Продукційна гіперазотемія спостерігається при посиленому розпаді білку в організмі. Такий стан характерний для кахексії (виснаженню), його спостерігають при лейкозах, важких інфекційних захворюваннях, пораненнях, після хірургічних операцій. Також гіперазотемію спостерігають після блювоти, внаслідок втрати  хлоридів.