Синдром Золлінгера – Еллісона

Синдром Золлінгера - Еллісона – стан, що виникає при розвитку в підшлунковій залозі доброякісної пухлини, – аденоми підшлункової залози або гастриноми. Причина виникнення гастриноми точно не встановлена, припускають її зв'язок із спадковістю. Пухлина синтезує надмірну кількість гастрину, який поступає в кров пацієнта.

Основна функція гастрину – стимулювання перетравлювання їжі. Під його дією клітини шлунку виділяють соляну кислоти, покращується виділення жовчі і ферментів підшлункової залози. Саме з надлишком гастрину і проявами його дії на кишково-шлунковий тракт й пов'язані прояви синдрому Золлінгера - Еллісона. Встановлено, що у 1 % пациєнтів причиною виникнення пептичних виразок є гастринома. Вона розташовується переважно в підшлунковій залозі, зрідка в шлунку і дванадцятипалій кишці.

У 90 % хворих цим синдромом розвивається важка виразкова хвороба, яка погано піддається лікуванню традиційними способами. При синдромі Золлінгера - Еллісона множинні виразки можуть виявлятися в шлунку, цибулині дванадцятипалої кишки і навіть в порожнистій кишці. Їх основним симптомом є біль у верхній частині живота. Прорив такої виразки супроводжується кровотечею і являє собою небезпеку для життя.

Для синдрому Золлінгера - Еллісона характерна постійна печія і відрижка кислим. Крім того, діяльність гастриноми призводить до щедрого проносу; стілець водянистий з великою кількістю жиру. Печія призводить до запалення слизової оболонки стравоходу (езофагіт), іноді стравохід звужується під агресивною дією ферментів. У разі злоякісного перебігу хвороби можливі пухлинні утворення в печінки і значне її збільшення.