Дослідження виділення з уретри (сечовипускального каналу) зазвичай призначають для діагностування запального процесу при уретритах різного походження, гонореї, хламідіозі, трихомонозі, сифілісі та інших захворюваннях. Крім того, цей аналіз дозволяє визначити деякі захворювання, при яких з'являються виділення з уретри : простаторея, сперматорея, уретрорея.
Для отримання повноцінного мазка, перед відвідуванням лабораторії чоловік повинен утриматися від сечовипускання на протязі 3-4 годин. Матеріал відбирається з уретри спеціальними інструментами (бактеріологічна петля, ложка Фолькмана). Слід пам'ятати, що застосування антибактеріальних, протигрибкових і антисептичних засобів можуть давати неправдиві результати. Отриманий зразок наноситься на скло і досліджується під мікроскопом. В сучасних лабораторіях обробка і аналіз зображення здійснюється за допомогою спеціальних комп'ютерних програм.
У нормі сечовипускальний канал у верхніх відділах має бути стерильний, а в нижніх – густо населений різними мікроорганізмами. Основним мікроорганізмом, який у здоровому організмі мешкає в уретрі, є епідермальний стафілокок. Він захищає поверхню сечовипускального каналу від інших мікроорганізмів. Проте, з шкірних покривів і слизової прямої кишки в уретру потрапляють різні умовно-патогенні мікроорганізми, які можна виявити на мазку. Окрім цього важливим показником є кількість лейкоцитів і їх тип, а також наявність клітин епітелію.
Вважається, що уретрит (запальний стан слизової оболонки сечовипускального каналу) можна діагностувати при виявленні не менше 5 лейкоцитів (нейтрофілів) в полі зору.
При оцінці кількості і типу клітин в мазку можна зробити наступні висновки:
- переважають лейкоцити (нейтрофіли і лімфоцити) – гострий уретрит або загострення хронічного уретриту;
- високий вміст еозинофілів (понад 5 − 10) – алергічний уретрит;
- переважають клітини епітелію при невеликій кількості лейкоцитів – хронічний уретрит або лейкоплакія уретри;
- виявлена значна кількість еритроцитів разом з лейкоцитами та епітеліальними клітинами – травматичний уретрит, пухлина уретри або інші ушкодження стінок сечовипускального каналу;
- велика кількість слизу з одиничними клітинами – уретрорея.
При виявленні запального процесу в уретрі необхідно встановити його причину. Уретрит буває або гонококковий, або негонококковий. Часто негонококкові уретрити обумовлені хламідіями. Мазок з уретри є орієнтовним дослідженням, оскільки з його допомогою неможливо визначити ряд збудників : віруси, хламідії, мікоплазми і уреаплазмы, тому для точнішої діагностики потрібне проведення інших досліджень.