Ексудативний плеврит
Плеврит – запалення плеври (плевральних листків) – оболонки, яка огортає легені і виконує важливу функцію в процесі дихання. У нормі в плеврі міститься деяка кількість рідини, яка виконує роль змазки при русі листків плеври під час акту вдиху та видиху. Сам плеврит не є окремим захворюванням, а являє собою ускладнення інших хвороб. Залежно від причини хвороби виділяють дві групи плевритів: інфекційні (наслідок інфекційного захворювання, найчастіше - туберкульозний, стафілококовий або стрептококовий) і асептичні (виникає при хворобах неінфекційного походження - карціноматозний, ревматичний, кардіальний).
Якщо під час запального процесу відбувається надлишкове нагромадження в плевральній порожнині рідини - такий плеврит називають ексудативним.
- серозно-фібринозний - рідина, яка складається з сироваткових виділень плеври, ексудату (каламутна рідина з домішками слизу, лейкоцитів і клітин верхнього шару плеври) та великої кількості фібрину;
- геморагічний, який містить значну кількість еритроцитів, що надає йому червоний відтінок - зустрічається при злоякісних пухлинах у легенях, травмі грудної клітки, інфаркті легені, а також у хворих геморагічними діатезами;
- гнійний - важка форма хвороби, яка виникає внаслідок пневмонії, абсцесу легень та інших серйозних ураженнях легеневої системи; рідина містить гній;
- хільозний - зустрічаються при захворюваннях крові і лімфогранульоматозі, має вигляд молочно-білої рідини;
- змішаний.
При наявності в плевральній порожнині рідини не-запального чи невідомого походження говорять про плевральний випіт.
При розвитку запального процесу в плеврі відбувається накопичення рідини, яке поступово приводить до небезпечного стискання легені. Окрім того, відбувається зміщення середостіння, в здорову сторону (протилежну від ураженої, де відбувається нагромадження випоту) з порушенням функції органів кровообігу, у т.ч. серця.
Ексудативний плеврит характеризується незначними больовими відчуттями. Хворі переважно скаржаться на симптоми дихальної недостатності:
- задишка, яка з часом наростає;
- часте серцебиття;
- синюшне забарвлення шкіри, блідість (акроціаноз);
- пульсація вен шиї,
- непродуктивний кашель (переважно сухий або з невеликою кількістю мокротиння).
Уражений бік грудної клітини не тільки не бере участь в акті дихання, але й відзначається деяке випинання міжреберних проміжків.
Перебіг і наслідки ексудативного плевриту залежить від характеру основного захворювання. Переважно, за умови належного лікування, плеврити успішно розсмоктуються. Інколи, після перенесеного ексудативного плевриту, у плевральній порожнині утворюються спайки, внаслідок чого грудна клітина деформується, а її рухливість обмежується. У важких випадках може спостерігатися розвиток гострої легенево-серцевої або судинної недостатності. Найбільш важкий перебіг спостерігається при гнійних плевритах, які можуть супроводжуватися проривом в сусідні органи і утворенням отворів, що не заживають (фістула).