Вітамін А (ретинол) – жиророзчинний вітамін, що відіграє важливу роль у процесах окиснювання та відновлення. Ретинол сприяє утворенню глікогену (сполука, що зберігає запас глюкози) у печінці та м'язах, сприяє підвищенню вмісту холестерину в крові, приймає участь в синтезі стероїдних і статевих гормонів.
Він необхідний для росту і формування кісток, сприяє підтримці нормального функціонування шкіри і слизових оболонок тіла. Вітамін А також сприяє зміцненню волосся, зубів і ясен. В останні роки доведена важлива роль вітаміну А в попередженні розвитку рака і регуляції імунітету. Вітамін А – активний антиоксидант, який разом з вітаміном Е захищає вітамін С від окиснення. Дефіцит вітаміну А – фактор ризику злоякісних новоутворень.
Вітамін А надходить в організм як із продуктами тваринного походження (у вигляді ретинолу), так і рослинного – це провітамін А або каротин, який перетворюється в ретинол у кишечнику. Переважна частина ретинолу всмоктується в тонкому кишечнику і накопичується в печінці. Середня добова потреба в ретинолі для дорослих становить 1,2 мг (4000 МЕ), для вагітних – 1,5 мг (5000 МЕ), для жінок, що годують грудьми – 1,8 мг (6000 МЕ), для осіб старше 60 років – 2,5 мг (10 000 МЕ).
У дітей і підлітків нормальна концентрація вітаміну А в крові дещо відмінна від дорослих:
| Вік | Вміст ретинолу, мкмоль/л |
|---|---|
| 1−6 років | 0,7−1,5 |
| 7−12 років | 0,91−1,71 |
| 13−19 | 0,91−2,51 |
Авітаміноз або нестача вітаміну А – серйозне захворювання, що уражає весь організм. У першу чергу змінюється будова епітелію (шар клітин, що покриває всі порожнини тіла, він складає слизові оболонки внутрішніх органів, харчового тракту, дихальної системи, сечостатеві шляхи і усі залози). З'являються захворювання, що уражають зір, шкіру, слизові оболонки. Існує ризик смерті при важкій формі такого авітамінозу.
Розрізняють 2 форми недостатності вітаміну А в організмі – первинну (аліментарну), пов'язану з недостатнім надходженням вітаміну з їжею, і вторинну, яка виникає при порушенні обміну вітаміну А (при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози).