Слиз ‒ гель, який виробляється клітинами сечівника та сечовивідних шляхів, для захисту від впливу сечі та її компонентів, особливо солей. Слиз покриває і захищає стінки сечоводу та сечового міхуру, тому виявлення його невеликої кількості у сечі є нормою. Проте, у випадках, коли слизу стає занадто багато, або ж він змінює свій колір та консистенцію, необхідно провести додаткові дослідження, адже це може бути ознакою захворювання сечовивідної системи. Слиз, який покриває стінки сечового міхуру складається з глікозаміногліканів, до яких належать гілауронова кислота, гепарин і т.д.
Слиз у сечі утворює довгі, тонкі та вигнуті структури. Він, як правило, прозорий, білий або брудно-білий. Причиною помилок при мікроскопічному обстеженні сечі на наявність слизу в жінок може бути примішування до вагінального слизу до сечового, унаслідок неправильного збирання зразку сечі. Вагінальний слиз змінюється за кількістю, кольором і структурою на різних етапах менструального циклу, а також під час вагітності.
Серед найбільш розповсюджених причин появи надлишкової кількості слизу у сечі є інфекції сечовивідних шляхів. Вони є одними з найбільш поширених типів інфекцій у світі. І чоловіки, і жінки хворіють на це інфекційне захворювання, хоча його частіше виявляють у жінок. За даними американського Національного інституту діабету та захворювань органів травлення і нирок (National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases), від 40 до 60 % жінок хоча би раз у житті захворіють на інфекцію сечовивідних шляхів. Серед клінічних та лабораторних симптомів цієї хвороби основними є:
- надлишок слизу в сечі;
- поява кров (еритроцитів) у сечі;
- відчуття печіння при сечовипусканні;
- часті позиви до сечовипускання.
Серед інших хвороб, які викликають появу слизу у сечі, слід зазначити інфекції, що передаються статевим шляхом. Кількість людей, які заражені цими інфекціями значно більша, ніж це подає статистика. Наприклад, Американська асоціація сексуального здоров'я (American Sexual Health Association) повідомляє, що половина всіх сексуально активних людей мають високий шанс захворіти інфекціями, що передаються статевим шляхом, ще у віці до 25 років.
Серед збудників зазначених інфекцій, появу надлишку слизу у сечі найчастіше спричинюють хламідії (хвороба ‒ хламідіоз)та гонокок, який викликає гонорею. У чоловіків поява слизу в сечі при цих хворобах зустрічається частіше, ніж у жінок.
Інші симптоми цих ІПСШ включають:
Хламідіоз:
- відчуття печіння при сечовипусканні;
- біль і дискомфорт в області тазу;
- біль і запалення яєчка;
- у жінок вагінальні кровотечі (не пов'язані з менструацією);
- білі виділення з уретри.
Гонорея:
- біль і дискомфорт в області тазу;
- біль при сечовипусканні;
- у жінок вагінальні кровотечі (не пов'язані з менструацією);
- виділення з уретри жовтого або зеленого кольору.
Камені в нирках також можуть спричинити посилене виділення слизу із сечею. Їхня поява є розповсюдженим явищем. За різними підрахунками, ризик захворіти на камені в нирках в середньому становить у чоловіків 19%, а у жінок ‒ 9%. Якщо камінь знаходиться у нирці, то він не викликає появи слизу. Його ріст можна виявити за змінами у кількості та типу солей в сечі. Однак, коли камінь покидає нирку і переміщується по сечовивідних шляхах, то це може викликати збільшене виділення слизу. Крім цього, у хворого спостерігають звичайні симптоми цього захворювання:
- часті позиви до сечовипускання;
- поява крові у сечі;
- болі в області живота і нижньої частини спини;
- нудота та блювота.
Найбільш загрозливою хворобою, яка здатна спричинити появу слизу у сечі є рак сечового міхуру. Крім слизу, який не є основним симптомом цієї хвороби, у пацієнтів із раком сечового міхуру спостерігають:
- кров у сечі;
- утруднене сечовипускання;
- біль при сечовипусканні;
- бажання часто мочитися;
- втому.
Слиз, разом із її компонентами, забезпечує захист та виконує транспортні функції між стінками сечового міхуру та сечею, яку він вміщує. Наявність достатньої кількості слизу належного складу та консистенції важливо для запобігання ряду хвороб, таких як інфекції сечового міхуру, утворення каменів, цистит, та ракові захворювання сечівника. Зрозуміло, що розчинені компоненті сечі ніколи не повинні контактувати з сечовим міхуром; для здійснення цієї функції важлива наявність слизу.
Три основні функції слизу:
- регуляція міграції катіонів із сечі до епітелію сечового міхура; катіони, особливо калій, відіграють значну роль в патогенезі циститу;
- гепароїдні сполуки (глікозаміноглікани, а саме ‒ гепарин і пентозан полісульфат натрію), які містяться у слизі, сприяють відновленню ушкоджень сечового міхуру.
- створення фізичного бар’єру між сечею та епітелієм стінок сечового міхуру;
Сеча містить в собі нещодавно виявлений токсичний фактор, здатний пошкодити бар'єр, який створює слиз. Важливу роль в нейтралізації цього фактору відіграє уромодулін, який більше відомий, як білок Тамма-Ґорсфала. Уромодулін є основою, яка скріплює всі види циліндрів сечі.